Малює вночі, аби допомогти військовим. Як волонтерять переселенці у Тернополі

За чотири місяці перебування у Тернополі Вікторія Демченко-Горінова створила 30 картин. Кожне полотно пов’язане з війною в Україні та передає всю силу, незламність нашого народу. Картини продавала на алеях міста та онлайн. Так вдалось зібрати майже 30 тисяч гривень, які пожертвувала на допомогу жителям Херсонщини та Збройним силам України.

Поїхати – не значить покинути

Через повномасштабне вторгнення та постійний терор з боку російських військових родина Вікторії Демченко-Горінової змушена була бігти з окупованого Херсона до Тернополя. З нами ділиться, по квартирах почалися перевірки, а враховуючи проукраїнську позицію родини, добром це не завершилось.

–  Ми ходили на мітинги, показували, що ми за Україну. До того ж, створили групу у месенджері під назвою «Взаємодопомога Херсон» і намагалися активно допомагати тим, хто цього потребує. Тож, коли вже стали читати новини про перші викрадення, побачили всі жахи з Бучі, вирішили виїжджати задля своєї безпеки та безпеки власної дитини. Спочатку до Миколаєва, а вже потім переїхали Тернопіль. Як то кажуть: відкрили карту більш-менш безпечних областей, тикнули пальцем і потрапили в Тернопіль, – розповідає переселенка.

Переїхавши у безпечне місце, пані Вікторія бажала допомогти своїм друзям та знайомим. І якщо в містах люди ще мали змогу дістати продукти та ліки, стоячи по кілька годин у чергах. То приїхати з невеликого села і закупити необхідні ліки було куди важче.

–  Я виросла у селі Томина Балка, що поблизу Херсона, то навіть і зараз маю там багато знайомих, вчителів. Під час спілкування вони всі казали, що є потреба в ліках для діток, хворих на серце та навіть звичайні заспокійливі. Тоді за допомогою знайомих мені вдалось зібрати лише 10 тисяч гривень. Але зараз це дуже мало, враховуючи весь перелік медикаментів, що просили люди, – ділиться пані Вікторія.

Волонтерство через творчість

Зняти стрес від новин та після тяжкого виїзду з окупації переселенка вирішує за допомогою малювання. Вмовивши чоловіка на придбання одного полотна та кілька невеликих пакувань з фарбами, Вікторія береться за створення першого власного патріотичного полотна у Тернополі.

–   Мені важко усвідомлювати все те, що відбувається у нашому Херсоні. Я не так переймаюсь за нерухомість, бізнес, який довелось покинути. Для мене куди важливіші люди і те, що через цю війну наші діти позбавлені приємних моментів життя. Малюючи, цей стрес ніби трохи відходив, а вся біль за Україну переносилась на полотно. Коли моя подруга побачила готовий результат, то неодмінно захотіла собі цю картину. Вона сказала, що готова її навіть купити. Ось тоді я вперше подумала про те, як перетворити звичайне захоплення на волонтерство, – додає пані Вікторія.

Взявши майже останні кошти з сімейного бюджету, переселенка з Херсона закупила у магазині декілька полотен, розміром 40Х50, побільше патріотичних акрилових фарб і відправилася малювати. Жінка каже, чоловік був шокований, коли побачив всі ці набори, адже витратила тоді чималу суму.

–  Усі картини писала вночі, бо вдень просто не вистачає часу. Але я розуміла, що треба це зробити, бо родинні кошти витрачені, а люди у Широкій Балці потребують допомоги. Впоравшись за кілька ночей, я вирішила виставити частину картин на продаж в інтернеті, а іншу частину взяла в руки і понесла до тристороннього годинника, що поблизу тернопільського театру. Картини видалися до вподоби тернополянам і вони скупили у мене робіт майже на 20 тисяч гривень, – розповідає вона.

Найпопулярнішою роботою стало полотно із закликом людей до Президента України боротися з російськими військовими. Херсонці довелося малювати її 10 разів і це попри відсутність художньої освіти.

–  Так, я ніколи не займалась у художній школі, не малювала картини. Думаю, люди купували через те, що мої полотна передають такий патріотичний настрій, любов до нашої України. Ось так мені вдалось дозбирати кошти на закупівлю медикаментів і відправити їх людям у Томину Балку. І далі я планувала малювати тільки для себе. Але мені написав знайомий, який знаходиться в ЗСУ і попросив про допомогу, – ділиться Вікторія.

Українські захисники потребували бінокль, саперні лопати та панами, тактичні окуляри. Аби допомогти хлопцям, Вікторія Демченко-Горінова знову витрачає ночі на малювання після чого організовує в інтернеті благодійні лотереї.

У людей вже було не так багато грошей, щоб витрачати 1000 гривень на картини, продавались не так активно, а допомогти я мала. Один бінокль вартував понад 10 тисяч гривень, бо треба брати нормальної якості. Тому вирішила влаштувати аукціон, або як ще називають – благодійні лотереї. Виставляла одне полотно, було 20-30 номерків, і ось кожен мав придбати собі номерки, а потім рандомно обирали переможця. Таким чином кілька картин вдалось продати і зібрати кошти, – додає Вікторія.

Наразі переселенка ще веде онлайн-заняття для дітей, знімає кіно, волонтерить у громадській організації, допомагає організовувати благодійні концерти. Та попри це пані Вікторія відкрита для нової творчості і за необхідністю готова написати ще не одну картину. Кошти й надалі спрямовуватиме на ЗСУ, аби наблизити перемогу України у цій кривавій війні.