«Одержимі творчістю»: відбулось засідання обласного літоб’єднання

Засідання Тернопільського обласного літоб’єднання почалося із хвилини мовчання на вшанування пам’яті голови ТОО НСПУ, поета, барда, громадського діяча Олександра Смика, який 18 травня відійшов у Вічність.

Своїми спогадами про нього поділилися Зіновій Кіпибіда, Володимир Кравчук, Ганна Гайворонська, Тетяна Дігай. Некролог авторства Володимира Кравчука «З моєї зірки голуб воду п’є» зачитала Галина Шулим. Олег Герман також поділився планами щодо концепції літературного вечора із робочою назвою «Букет пам’яті Олександра Смика».

Валентина Семеняк – т.в.о. голови обласної організації НСПУ

У своєму вступному слові голова літоб’єднання Зіновій Кіпибіда, як завжди, ознайомив усіх із літературно-мистецькими подіями, які відбулися за місяць. Також представив т.в.о. голови ТОО НСПУ Валентину Семеняк, яку на зборах Правління було обрано одностайно. Крім того, показав присутнім робочий макет і проєкт обкладинки наступного випуску «Подільської толоки», який вже от-от побачить світ.

Серед подій, які згадував голова, окрему увагу приділив врученню премії Я. Павуляка в с. Настасів, цьогорічною лавреаткою якої стала Валентина Семеняк за дослідницьку книжку «Дороги Ярослава Павуляка». Детальніше про це своє слово сказали Олег Смоляк і Володимир Кравчук.

Валентина Семеняк теж поділилася своїми враженнями, подякувала за високу відзнаку, а також виступила з короткою промовою на тему «культфронт не припиняє свою роботу», в якій коротко прорецензувала твори на військову тематику місцевих авторів.

Поважні гості літоб’єднання

Коли слово надали шановній гості, у залі запанувала тиша. Свій виступ Ганна Гайворонська – в.о. голови Луганської обласної організації НСПУ, відома поетеса і громадська діячка – узагальнивши, назвала «Моє життя – суцільна боротьба». Саме так, адже майже в суцільному російськомовному середовищі Луганщини важко плекати українську мову та звичаї і традиції рідного народу. Вона самотужки вивчала українську мову. Вірші почала писати з 7 років російською мовою. Але після того, як приїхала до родичів у с. Вільшани Харківської області, почула українські пісні, які прищепили їй любов до рідної мови, культури, спалила свої дитячі російські вірші й почала писати українською. Свою любов до української культури вона передала доньці, яку через усе місто возила в єдиний український клас.

У 32 роки видала першу збірку «Перший поцілунок». Ювілейна книжка «Батько сонця», яка вже була готова до друку, не вийшла, завадила війна. Кошти, які планувалися на її видання, були спрямовані на воєнні потреби.

Поетеса читала власні твори про війну, у яких вилила весь свій біль та сум за рідним домом, який змушена була тимчасово покинути, усі переживання від ворожих обстрілів, а також вірші про рідну Луганщину, засновану українськими козаками.

Тетяна Дігай відрекомендувала ще одного гостя – режисера Бориса Салабчука. «Якби я був поетом, я шукав би слова вічного, як неба», «Погляд вирізає із життя картинки. Слух виловлює музику сфер». Ці та інші художні метафори зробили його виступ живим та яскравим.

Нові напрацювання членів літоб’єднання

Професор Олег Смоляк, у творчому доробку якого понад 500 літературних та наукових праць, презентував свою книжку «Гаївки з с. Настасова Тернопільського повіту в записах Григорія Ракочого» та анонсував нову поетичну збірку.

Марія Назар стосовно засідання висловилася двома словами: «Одержимість творчістю», саме такою була його атмосфера.

Свою постійну рубрику «20 хвилин із Марією Назар» вона присвятила 80-річчю з дня народження збаражчанина Ярослава Кущака.

Анастасія Триш, відома усім як талановита майстриня ліричного слова, презентувала збірку в іншому жанрі – малої прози – «Зоріє мить». Також читала свої вірші з поетичної збірки «Сакральні дарунки».

Неоніла Крем’янчанка поділилася своїми планами на видання книжки воєнних оповідань. Назва поки що не народилася, але 11 оповідань вже написані.

Письменник, історик та журналіст із Чорткова Ярослав Дзісяк презентував історичну книжку «Україна: державність крізь віхи століть».

Далі, за доброю традицією літоб’єднання, кожен із присутніх зачитував власні твори. Валентина Судома – щемливий вірш про подружжя Віталія і Алли Таран, які загинули на «Азовсталі». Анна-Віталія Палій, Юрій Заяць – вірші на військову тематику. Володимир Кравчук, Оксана Воркун-Цепенда, Тетяна Дігай заворожували своєю лірикою. Галина Шулим читала уривки зі свого літературного щоденника, який з часом має переродитися у велику прозову книжку. Володимир Бойко гострими сатиричними стрілами цілив у лже-патріарха кіріла і «рускій ваєнний карабль». Степан Гірчак у своєму історичному аналізі намагався розібратися із ментальністю російської орди, яка не змінилася навіть із плином століть. Василь Глемба виявив себе у двох іпостасях – як гуморист і як тонкий лірик. Олег Герман високо оцінив його ліричні вірші, які відкрили зовсім інший бік творчості пана Василя.

Своїми враженнями від почутого, побаченого, а також планами на майбутнє поділилися Лариса Миргородська, Ніна Фіалко, Володимир Присяжний, Віктор Насипаний, Зіновій Кіпибіда.

І вже традиційну крапку своїми влучними сентенціями поставив Богдан Вилущак.

Тарас КОМАРИНСЬКИЙ