Деякі прикмети воєнного стану

Дотримуватися улюбленої манери письма в нинішніх умовах нелегко – обставини не надто налаштовують на неї. І все ж…

Невеличка “віддушина”, сказати б, деяка полегкість в загалом не дуже веселих буднях  війни. Конкретно – для любителів пива. Сам я категорично не належу до їх числа, отож, можу дозволити собі трохи іронічний тон стосовно популярного хмільного трунку. Його продаж після кількох днів суворої заборони на Тернопіллі, як і в сусідніх областях, знову дозволили – як стало відомо, через звернення великих пивзаводів. При цьому взята до уваги постанова Кабміну, в якій “чітко вказано, що пиво не належить до алкогольних напоїв. Це слабоалкогольний напій, він має місткість спирту менше, ніж 7%”. Словом, можна пити – дурним  не станеш. Взагалі ж, ця постанова Кабміну (якщо така справді існує) нагадує жарт незабутнього Аркадія Райкіна (“Партия учит нас, что газы при нагревании расширяются”).

До того ж, нікуди не зникли з Інтернету думки різних медичних авторитетів, з яких випливає, зокрема, що: “сп’яніння від пива своєрідне, отупляюче, в ньому є отруйні речовини, які відносно нешкідливі в малих кількостях, але при збільшенні об’єму випитого стають дуже агресивними”. Крім цього, як наголошують ті ж експерти-пивознавці, пивний алкоголізм розвивається швидше, ніж горілчаний, і важче піддається лікуванню. А ще вони авторитетно стверджують, що “у пивних алкоголіків знижується потенція, з’являється рідкий стілець, починаються регулярні головні болі; без прийому пива вони не можуть нормально заснути, їм сняться кошмари і мучить безсоння, у них знижуються інтелект та емоційна стабільність”.

Вам потрібен цей  набір приємностей в нинішніх умовах (один лише рідкий стілець за певних критичних обставин здатен, напевно, спричинити суттєві незручності)? Тоді – вперед! “Вдаримо по пивасику”! Судячи із грунтовно “затарених” пляшками і бляшанками з пивом покупців, які виходять з магазинів,  головних болів, зниження інтелекту, потенції і навіть (який жах!) рідкого стільця вони не дуже бояться…

Ще одна яскрава прикмета сьогодення – наявність значної кількості бігбордів, на яких російський корабель чи танк відсилаються за відомою (напевно, вже й маленьким дітям) адресою. Ця фраза (вимовлена, як доводилося чути, нашим краянином) вже міцно закріпилася у нашому і без того не дуже бідному на усілякі “сороміцькі” слова і словосполучення лексиконі. Настільки міцно, що викликала м’який протест з боку високої духовної особи, яка закликала громаду “оберігати свідомість дітей від мови ненависті та намагатися стримуватися і не поширювати брутальності у суспільному просторі”. І ще додала, що “подібні написи принижують нашу людську та християнську гідність, і  ми не повинні цього допускати”. Як на мою думку – певний конфлікт між релігійною схоластикою і приземленим мирським життям.

Чи можна уявити, що наші військові на Зміїному острові відправили російський корабель не туди.., куди відправили, а сказали, приміром, таке: “Следуйте своим курсом и оставьте нас в покое”? Теоретично, звісно, таке могло б бути, але, як показує досвід воєн і воєнних конфліктів, теорія з практикою ручкаються не надто часто. Це ж  саме стосується і дотримання різних конвенцій, зокрема, тих, які вимагають гуманного ставлення до мирного і ніяк не залученого до війни населення. Країна-власниця корабля, який наші прикордонники відправили на три “веселі” букви, могла б це підтвердити. Могла б, якби не керувалася у своїй політиці повсюдною і повсякчасною безсоромною брехнею…

Що ж стосується “морального і духовного здоров’я покоління”, то тут із шановним панотцем цілком можна погодитися. Однак поговорити про це краще вже після війни – коли і російський воєнний корабель, і вся російська армія підуть… ні, таки візьму до уваги застереження священнослужителя – підуть за межі України.

Ігор ДУДА