Цього року поминальні заходи традиційно відбулися біля пам’ятника жертвам депортації 1944—1946 років у сквері імені Митрополита Андрея Шептицького. Монумент відображає страшні події, які довелося пережити депортованим українцям. Символічне зображення дерева без коріння – це виселені українці без своїх земель. У його кроні — постаті згорьованих людей, які, зібравши пожитки на вози, покидають свої домівки, а позаду: храми, могили, хати. І самотній сумний лелека – як символ дому на малій батьківщині – чекає на своїх господарів…
Присутні згадали трагічні події – понад 700 тисяч українців із Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Любачівщини, Південного Підляшшя та Західної Бойківщини примусово виселили з їхніх домівок під час «взаємного обміну населенням» між Польщею та УРСР.
За даними Українського інституту національної пам’яті, людей позбавляли майна, порушували їхні права та забороняли повертатися на рідну землю. Акція «Вісла» стала продовженням депортації.
На урочинах звучали пісні та говірка депортованих.