Найбільший наш ворог – байдужість

Присвячую «кіборгу», бійцю 79-ї ОД-ШБр Олександру Беспалову та братству ветеранів ООС.
Одного дня Україну сколихнула жахлива новина – у Миколаєві водій маршрутки відмовився везти інваліда-«кіборга», вдарив його у зранене обличчя і вигнав геть із автобуса! І ніхто у салоні не заступився за пораненого бійця! Люди, яких він боронив від ворога ціною власного здоров’я і життя, спокійно спостерігали за бандитськими діями водія, байдуже відверталися до вікон і робили вигляд, що це їх не стосується! Вони добровільно стали співучасниками злочину, неначе втратили людську подобу!
Зневаженим «кіборгом» був Олександр Беспалов, інвалід війни першої групи, герой оборони Донецького аеропорту.
Його фотопортрет кілька років тому вразив увесь світ. Молодий воїн, майже хлопчик, із чистим поглядом світлих здивованих очей. «Кіборг» Сашко. Таким він залишився на світлині Сергія Лойка, котрий приїжджав фотографувати героїчних захисників Донецького аеропорту…
Олександр, десантник легендарної 79-ї бригади, пройшов крізь пекельне горнило війни. На п’ятий рік боїв отримав важке поранення, не сумісне з життям – куля пройшла через око й застрягла у потиличній кістці. Хірурги у Дніпровському шпиталі зробили неможливе, аби його врятувати. І сталося диво – молодий десантник вижив!
Повернутися до нормального життя, знову повірити у себе важкопораненому допомогли волонтери, котрі упродовж довгих місяців реабілітації майже щодня провідували його, підтримували морально. А ще – наречена Анна, котра взяла з ним шлюб у палаті реанімації, коли, на диво усім, він вийшов із одинадцятиденної коми. Дружина зробила «кіборгові» ще один великий подарунок – народила йому гарного і здорового сина…
Учорашньому десантникові сьогодні живеться нелегко – його мучать головні болі, а травма мозку заважає правильній координації рухів. Та Олександр – мужній боєць, він знає справжню ціну життя і щастя! Тому радіє кожному прожитому дню, бере активну участь у роботі братства ветеранів російсько-української війни.
Наступного дня водія покарали за жорстокий вчинок. Сашкові друзі знайшли негідника на робочому місці, поставили на коліна й змусили привселюдно вибачитися перед зневаженим героєм. І бритоголовий вгодований здоровань трусився від страху, немов осиковий лист, і слізно просив помилування. Нікчемний боягуз, який не вартує називатися чоловіком! Він назавжди вкрив себе ганьбою!
Та ще більшою ганьбою вкрили себе люди, котрі не заступилися за пораненого бійця – за воїна, який утратив здоров’я, захищаючи їх своїми грудьми на війні!
Байдужість – найгірша риса характеру! Вона спрацьовує на користь ворогам і діє сильніше, ніж їхня зброя! Народ, який не шанує своїх героїв, неодмінно стає рабом окупантів!
Отож, шануйте мужніх вояків, котрі боронять ваші мирні дні! І не скупіться говорити їм слова подяки! Якщо хочете бути вільними людьми – поважайте їх!
Неоніла КРЕМ’ЯНЧАНКА