ДЕНЬ, НАПОВНЕНИЙ БОЖОЮ БЛАГОДАТТЮ

Плотича — одне з найдавніших сіл в Козівському районі. Перша письмова згадка про поселення датується 1456 роком. Село часто зазнавало татарських набігів, руйнацій і спустошень. Але, наче той Фенікс, знову і знову воскресало і відроджувалося на вогнищах, попелищах та руїнах і ставало ще кращим та привабливішим.
Вже за новітньої української доби, влітку 2004 року, Плотича зазнала великого стихійного лиха, опинившись в епіцентрі потужного урагану. Градобій зі шквальним вітром змітав усе на своєму шляху, знищував посіви зернових, зносив дахи осель, розбивав вікна, ламав дерева та стовпи електроліній. Люди були в розпачі. Разом із плотичанами у цей важкий період було ФГ «Вікторія–92», яке навесні того року вперше розпочало у селі господарську діяльність. Воно також зазнало збитків, втративши 600 гектарів посівів зернових. Проте, незважаючи на власну скруту, не відвернулося від села, а допомагало людям, чим могло. Незабаром були ліквідовані всі наслідки природної стихії. Як і в давні часи, село відновилося, відбудувалося, помолоділо і стало зразковим населеним пунктом.
Найстарішою пам’яткою у селі є дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, тож плотичани споконвіку святкують свій храмовий празник 21 вересня. Коли була зведена ця стара церковця, не знає ніхто. Потрапивши всередину споруди, зрікаєшся суєти та мирських пристрастей і виникає відчуття захищеності в руках Божих. Тепер стоїть вона, переживши різні негаразди, лихоліття двох світових воєн, період радянського атеїзму, та служить людям. Низом вросла в землю, а своїми хрестами вдивляється в небеса, у долі плотичан, у ті зміни, що навколо відбуваються. А неподалік старої церкви уже понад десятиріччя височіє новозбудований величний храм, що став духовним центром села, його окрасою та візитівкою.
Найдавніші письмові відомості, що збереглися про священників, які служили на парафії, припадають на початок XIX століття. За неповними підрахунками, протягом 220 років у різні часи в селі несли пастирське служіння 15 священників.
Нинішній настоятель — протопресвітер місцевого храму отець Богдан Зінченко, вже понад чверть століття проводить значну роботу з духовного та національного відродження села, несе до своїх парафіян Боже слово. І щоб Плотича мала нову церкву, він зумів організувати парафіяльну громаду, заохотити жертводавців на її зведення. 27 лютого 1997 року запрошений на парафію єпископ Зборівської єпархії Михаїл Колтун освятив місце під будівництво. Відтоді понад 10 років сільська громада зводила святиню, опоряджувала її, щоб Божий храм став таким, яким є сьогодні — просторим, величним, з п’ятьма банями. А освячення здійснив архієпископ і Тернопільсько-Зборівської архієпархії Василій Семенюк. Так народилася у Плотичі нова церква Стрітення
Найбільшу фінансову допомогу церкві надає місцеве ФГ «Вікторія–92». Так, коли 2018 року постало питання внутрішнього розпису храму, фермерське господарство взяло на себе усі фінансові витрати. А його виконавчий директор Олександр Пеляк вільний від роботи час приділяв цьому питанню особливу увагу.
Федір Головацьким, парох села о. Богдан та автор цієї статті оглянули багато церков у західних областях і вибрали дизайн, склали і погодили проект робіт храмового декорування. Спочатку будівельники господарства, очолювані Володимиром Осніком, здійснили  всі штукатурні та малярні роботи. А тоді художники з творчою наснагою тої ж осені розпочали працю. Більше року вони творили на стінах храму євангельські сюжети і церковні символи, які наповнили святиню духовним змістом. Особлива увага приділялася декоруванню центрального купола.
І ось оновлена церква Стрітення Господнього, після дворічної перерви, 20 вересня 2020 року знову відчинила двері. У неділю, в переддень свята Різдва Пречистої Богородиці, церковні передзвони гучно лунали над Стрипою і своїм малиновим переливом скликали мирян до храму. Парафіяни з душевним трепетом та великою радістю переступали поріг святині, яка в сяйві краси зображених біблійних сюжетів, лика святих випромінювала духовну ауру, а її купол возвеличував славу Господню. В храмі усе дихало духовністю, чистотою, легкістю.
Отець Богдан привітав присутніх і з особливим визнанням подякував колективу й керівництву ФГ «Вікторія-92». Згадав історію господарства, якій пощастило з династією Пеляків ще з 50 років минулого століття, коли тут працював головою колгоспу Іван Петрович Пеляк — батько теперішнього голови фермерського господарства. А зараз уже молоде покоління Пеляків пише свою хліборобську історію.
Після закінчення відправи за значний внесок у відродження духовності села Плотича отець-настоятель Богдан подарував Олександру Пеляку книгу «Житія святих», а його дружині — видання-передрук із ХVII століття про життя Пречистої Богородиці «Марія, земний шлях труди і подвиги». Олександр Петрович у відповідь висловив побажання, щоб Богослужіння в цьому храмі усіх об’єднувало, ріднило, духовно збагачувало, додавало віри в Бога, надію на мир, злагоду, достаток в родинах та Україні. Він подякував отцю Богдану та парафіяльній громаді за високу оцінку своєї праці, за довіру та щоденну підтримку, які дають натхнення та стимул до праці.
А стосовно старої церкви Різдва Пресвятої Богородиці, то, аби продовжити вік цієї споруди як історичної пам’ятки, фермерське господарство має в планах також здійснити там реставрацію.
На пам’ять про цей знаменний, наповнений Божою благодаттю день, парафіяни разом зі своїм духовним отцем Богданом та керівниками фермерського господарства зробили спільну світлину.
Іван ДУФЕНЮК