Музеї-родзинки Тернопілля

У нашому краї є маловідомі музеї. Зокрема, у с. Ішків Козівського району діє унікальний приватний музей автентичних музичних інструментів «Камертон». Створив його, розпочавши з невеликої колекції, місцевий житель, музикант Петро Катола разом із членами родини. У приміщенні колишньої колгоспної контори зібрано близько двохсот найрізноманітніших – і духових, і ударних, і смичкових – інструментів iз понад 80 країн світу. Є тут баяни і гітари, бандури і скрипки, барабани і цимбали, турецький саз, арабська лютня, італійська мандоліна, єгипетська арфа і навіть тібетські співаючі чаші. А головна «фішка» музею – це те, що він інтерактивний, тобто, відвідувачі можуть не лише розглядати усі ці музичні скарби, а й торкатися і навіть спробувати заграти.
У Баворові Тернопільського району діє перший в Україні музей журналістики (ініціатор створення Богдан Свіргун) є й інші не менш оригінальні та по-своєму унікальні музеї, які створили ентузіасти.
Багато музеїв діють при навчальних закладах, зокрема в одному із корпусів Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя на вул. Микулинецька у Тернополі є музей тоталітаризму (музей засобів управління та економічної літератури), ініціатор його створення – доктор економічних наук, професор, член Президії Академії економічних наук України, президент Академії соціального управління, заслужений діяч науки і техніки України, письменник Богдан Андрушків.
У Тернопільському національному економічному університеті діє музей історії грошей. Серед експонатів – доволі рідкісні гроші часів Римської імперії, Київської Русі, грецьких міст Північного Причорномор’я.
Цікаві музейні кімнати, зокрема краєзнавства, історії побуту, відкриті в багатьох школах Тернопільщини. Вони стали родзинкою не тільки навчального закладу, а й населеного пункту.
Унікальний музей домашньої ікони функціонує у с. Мушкатівка Чортківського району. Звичайно, порівнювати його з музеєм української домашньої ікони у м. Радомишль Житомирської області, який є найбільшим музеєм ікон у Східній Європі, не варто, але він став своєрідною родзинкою нашого краю.
Музей розташований в приміщенні Мушкатівської ЗОШ. Експозиція нараховує понад 150 образів, мальованих на полотні, папері, склі, дереві. Є також ікони-фотографії, гобелени, чеканки, вишиті. Деякі з них привезені з далекого Сибіру, а також переселенцями із Лемківщини. Вони написані особливими техніками, лики святих зображено у квітковому обрамленні. Оригінальною є ікона ангела, мальована з обличчя героя УПА.
Серед експонатів музею вагоме місце займає скульптура Матері Божої, знайдена під час реконструкції старого житлового будинку. Вона була закопана під підлогою.
Ідея облаштування такого музею виникла кілька років тому в колишнього директора школи, голови Борщівського районного осередку Союзу українок Марти Кузьмич. До його створення долучилося багато мушкатівчан.
Загалом, українські домашні образи відрізняються тим, що були родинними оберегами і писалися для кожної сім’ї індивідуально, для її конкретних духовних потреб. Адже українці, які протягом довгого часу не мали власної держави, власної влади, власного захисника, могли покладатися тільки на самих себе та на Бога. Ці ікони були єдиними їхніми заступниками, захистом у житті. Їм довіряли найпотаємніше, свої турботи, мрії та сподівання. У молитві черпали силу та поглиблювали віру.
Кожна ікона несла глибокий і неповторний зміст, мала своє призначення, захищала людину від конкретного зла. Оглядаючи експонати, можна зазирнути у минуле, доторкнутися до душі предків, відчути, як вони жили, про що мріяли, на що сподівалися. Кожен з цих образів через століття випромінює безмежну любов до України та її людей, тепло і терпіння, милосердя й віру в силу українського народу.
Учні Мушкатівської ЗОШ з розумінням поставилися до створення музею домашньої ікони, постійно поповнюють експозицію новими експонатами, беруть активну участь в проведенні екскурсій для однолітків і гостей з усіх куточків України.
Варто зазначити, що у Мушкатівці є ще одна родзинка –  єдиний в Україні меморіал жертвам псевдособору 1946 року, коли була ліквідована УГКЦ і розпочалися репресії проти духовенства. З Мушкатівки тоді також було репресовано два священники.
Віктор КУЛИК