Примусити до людяності

Він має «Мерседес», Айфон 6, відпочиває в Італії, Франції. Молодий, здоровий… Вона виховує його маленького сина. Її дохід – 800 гривень на місяць державної допомоги. А ще – 900 гривень аліментів, які він сплачує на сина. Її світ замкнутий у невеличкому райцентрі, бо синочкові лише півтора року, а старша дочка – від першого шлюбу – навчається у початкових класах. Його світ – безвіз, він працює за кордоном, їздить, куди забажає.
Ще донедавна вони були разом і вірили, що так буде до старості. Але буквально за два роки сім’я розпалася. Хто винуватий – судити важко. Вона каже, що він – легковажний і зарано було йому примірятися до серйозних стосунків. Він нарікає на нудьгу і втому від розміреного сімейного життя. Замість феєрверків почуттів і вражень – пелюшки, памперси, дитячі плачі, варіння каш… Словом, не на таке він розраховував…
Під час процесу розлучення відразу ж призначили стягнення аліментів на утримання малолітнього сина – 900 гривень щомісячно. Стосовно старшої дочки дружини, то він не набув батьківських прав, відтак, і не мав обов’язків. Зібрав свої речі і відразу пустився у мандри. Вона ж з дітьми залишилася у райцентрі.
Світ насправді тісний, а надто для українців – куди не подасися, зустрінеш когось зі свого міста, району чи навіть села. Дуже швидко до неї дійшли чутки, що колишній добре влаштувався у Франції. У відпустки їздить на дорогі курорти, живе на широку ногу. Вона зціплювала губи, тамувала сльози – цей світ явно не справедливий. І одного дня подала до районного суду позов – про стягнення аліментів на дружину на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Він був обурений, найняв адвоката і «озброївши» його «викривальними» подробицями про життя колишньої, наказав зробити так, щоб вона не отримала жодної копійки. Контраргументи зводилися до такого: не така вона вже й бідна – продає жіночий одяг зі своєї сторінки у Фейсбук, вдома надає послуги з манікюру. І, врешті-решт, отримує на дочку пенсію у зв’язку з втратою годувальника (перший чоловік колишньої загинув).
Але він прорахувався. Є закон, точніше Сімейний кодекс, в якому чорним по білому написано: дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка, батька дитини, до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має, незалежно від того, чи вона працює та яке її матеріальне становище, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Він матеріально спроможний утримувати – чимала зарплата у євро. Суд дійшов висновку: тисячу гривень щомісячно для утримання колишньої дружини є дуже посильним для відповідача, а для позивачки суттєво зменшить тягар життєвих потреб.
Син був обурений і не вірив своїм очам – до суду на нього подала рідна мати! Стара, давно лежача, інвалід першої групи. Тут без впливу сестри не обійшлося! І він просто закипав від люті й ненависті до «хитрої і підступної сестриці». Мало того, що вона «наклала лапу» на хату в селі й усю господарку (хтозна, чи не підмовила маму скласти на неї заповіт), тепер ще хоче почистити його кишені.
Син сам уже пенсіонер, колись займав нормальну посаду, але великої пенсії не вийшло – 1900 гривень. Як у місті жити на такі гроші? Вдома – дружина-пенсіонерка, безробітна дочка, двоє внуків… Чого від нього хотіти?…
У судовій залі він так і казав: у селі город, субсидії, у матері пенсія 1300 гривень, у сестри – 1400 гривень. Та вони живуть в кращих умовах, ніж він! Але коли відчув, що шальки терезів правосуддя схиляються не на його бік, висловився: готовий матері платити, але за однієї умови: якщо таку ж суму присудять стягувати і з сестри.
Відповідно до Сімейного кодексу, повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Втім, обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, не є абсолютним.    Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку,  залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов’язку надання їм утримання – стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги. Свідченням такої потреби є отримання матір’ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно з діючим законодавством, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб – пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою, а тому суд під час ухвалення рішення має звернути увагу на розмір такого державного утримання і зіставити його  із прожитковим мінімумом.
У описаній ситуації суд дійшов висновку, що позивачка справді потребує сторонньої матеріальної допомоги, і
призначив стягувати із сина аліменти на її утримання у розмірі 1/5 частки всіх видів його доходу щомісячно.
 
Власне, на прикладі цих двох реальних цивільних справ, які розглянуто судами області, хотілося донести читачам ази законодавства про аліментні зобов’язання. Бо, як правило, на загал добре відомо лише про аліменти для дітей. А насправді мають право на утримання і батьки, і другий з подружжя. Марно говорити, що такі спори дуже емоційно напружені, бо у судовому порядку доводиться примушувати до людяності, судити, як кажуть, по-живому – там, де вирує найсильніша неприязнь, а колись була родинність і любов. Таке життя…
 

Ольга КУШНЕРИК