Ненажери-клептомани – ще й агенти Путіна?

В сутності кожної імперії вже при народженні закладений її безславний кінець. Такий фінал пережили багато могутніх держав, але в останній момент у них вистачило глузду зберегти із ще вчора підлеглими народами певні людяні стосунки. Зовсім інакше повелися московити після розвалу СРСР. У той час, як звільнені народи створили цілу низку самостійних держав, незалежна Росія, певно, від страху, терміново забажала склепати стратегічну доктрину під запліснявілою назвою «Держать і нє пущать». Хотіли усе повернути на старий лад?! Це імпонувало багатьом кацапам-дармоїдам і давало надію на твердий заробіток десяткам тисяч законсервованих диверсантів, що проживали у вчорашніх колоніях. Тому вони, пам’ятаючи, що «Москва слєзам нє вєріт», не побігли масово сповідатись у злочинах минулого і каятись перед новою українською владою, а платню їм могли вділяти упродовж тривалого часу хоча б із вкладів українських трударів, що їх вкрали злі сусіди. Підгодовані таким чином шпигуни стали відновлювати і розширювати агентурну мережу Москви в Україні. Їх цікавили, передусім, безпринципні продажні елементи, що мали певний рівень впливу і популярності, – таких засовували у громадські організації і проштовхували в політику. Цінились вихідці з родин комуністичних урядовців та комсомольські активісти – їх попхали на господарські посади та приватизацію майна. Не випустили з пазурів і нащадків совітських сексотів. Не гребували членами злочинних груп і відвертими кримінальними суб’єктами. Хотілось Путінській ФСБ мати вихід, як у сталінські часи, на депутатів ВР, міністрів, прокуратуру, СБУ, банки, на керівників підприємств і організацій. Однак захмарною мрією кагебіста Удава був контакт з посадовцями, котрим завтра чи післязавтра дозволять поклястись у вірності народу України на Пересопницькому Євангелії. Чи не для цього наші мільярдери мандрували до Австрії, котра посміла заарештувати зв’язкового мільярдера-собрата? То-то було б цікавої інформації, якби Відень екстрадував його до Вашингтона. Але цього не станеться, бо віденський арештант з Путіним – вась-вась! Є і ще одна причина: австрійці пам’ятають, як до 1948 року не могли здихатись радянських «визволителів».
Агентурою Кремля в Україні аж кишить. І хоч нікого на зраді не зловили, а якщо зловили, то й з миром відпустили, є впевненість: верхівка нашої влади – це зборище злодіїв, хабарників, корупціонерів і… зрадників. Вони настільки загрузли у перманентній брехні та зраді, що вже й дороги перед собою не бачать, не здатні вести народ, а народ їх тягне за собою, як бидло на шнурку. Котрі на гачку у Путіна, знають, що відступати нікуди. Зате можуть випросити у ВВП Кілера, щоб приїхав до Києва і вбив: політичного противника, бізнес-партнера чи журналіста. Озвіріла й одуріла від безкарності сволота зробила Україну вмістилищем зла, а життя простих чесних людей – нестерпною мукою. Самозакохані чванькуваті тюхтії з лискучими писками, примітивними трюками і зачовганим маніпулюванням верхніми, а деколи ще й нижніми кінцівками, постійно обіцяють збільшення зарплат і пенсій. І що з того? Якби самі не крали доларів мільярдами, то й пенсіонеру повстидались би давати 50 доларів на місяць. Кидають тобі, українська людино, знецінені папірці, аби наголосити, що ти – раб, гой, а вони – Ubermensch’i з «блакитною» кров’ю». Ох, як колись «мужики цікаві стануть»! Адже своєю нахабною поведінкою новітні мародери не тільки розтлівають, деморалізують, а й озлоблюють народ. Дійшли справи до точки кипіння, до кульмінації – шило вже явно почало вилазити з мішка. Гримнуло, як грім, протистояння найвищої правової інстанції, котра своїми повноваженнями користується, як дишлом, і Національним антикорупційним бюро. Команду «Фас!» подали з Москви, бо Путін злякався, що його таємні перемовини з нашими «стукачами» вилізуть на світ Божий. Через це така поспішна і, як завжди, недолуга реакція. Як мовиться в народі: «Швидко робиться – сліпе родиться». Було зірвано спецоперацію НАБУ, спрямовану на виявлення учасників організованого злочинного угрупування. Прикро, що у цій ганебній операції взяла участь Служба безпеки України, котра затримала секретних агентів НАБУ і пробувала заволодіти масивом службової документації Бюро. Дуже сумно, бо на СБУ українці надіялись як на останній острівець захисту, як на організацію, що здатна скрутити голови внутрішнім ворогам. Отже, тепер маємо розсекречений штат агентів НАБУ, а публікація даних цих агентів не лише зірвала спецоперації, а й поставила під загрозу їхні життя. Ось вам і боротьба з корупцією і антикорупційні реформи. А чому ж тоді накинулись на борців з корупцією як на ворогів, чому найвища влада стає дибки на захист цієї ракової пухлини, що пожирає все і вся? Бо сама найвища влада загрузла у цьому багні.
Аби виглядати, як мовилось в старі часи, очитаним, вжив у заголовку слово «клептомани». Український тлумачний словник пояснює клептоманію як «хворобливий потяг людини до крадіжок». А от словник іншомовних слів, а це слово походить від грецького klepto – краду, наші пізнання розширює і трактує його як «непереборне хворобливе прагнення до крадіжок, пов’язане з деякими психічними захворюваннями”. Чому ставлю поряд ці два пояснення? А тому, що про деяких злодійкуватих верховодів кажемо: «Та вони вже з розуму посходили через ті мільйони». І саме під таким кутом зору розглядаємо вчинки нашої нечесної влади. А воно може бути і не лише так! Бо крадій мільйонів міг з’їхати з глузду як у процесі крадіжки, так і прийти до неї голим, босим, але з порушеною психікою. Ще одна заувага. Оскільки українська влада об’єдналась на принципах злодійської солідарності, за що ми її постійно і, на жаль, безрезультатно бештаємо, то за своїми злодюгами не дуже стежить. А то для чого б  і кому на догоду так міліцію і інші служби покалічила? А от у Москві і тут феесбешна агентура ще й як зирить за грошовими потоками, розробляє злочинні схеми та затягує в них наших урядовців. Отож летить інформація на Луб’янку, у якій значиться, що український «х начальник» там-то і стільки-то вкрав і в такому-то офшорі розмістив. І вже на переговорах чи зустрічі можна пригадати непоступливому сусідові – щоб не дуже тріпався і т.д. і т.п. Так що злодія не можна підпускати до влади на гарматний постріл. І чому мені руки не повикручувало, як ставив підпис на останніх виборах?
Та повернімось до рідного скривдженого антикорупційного бюро. В чому причина, що так накинулись на його функціонерів? А в тому, що НАБУ зіткнулась з інтересами путінського режиму, які представляє і люто захищає наша владна верхівка. Виявляється, що завжди усміхнене і оптимістично заряджене керівництво забезпечує Кремлю недоторканність його бізнесу і бізнесменів, ринки збуту для російської продукції, участь у розграбуванні державного бюджету України, допомагає усувати конкурентів путінського бізнесу. А ще путінські резиденти  в українській владі забезпечують участь  російських капіталів в приватизації промислових та енергетичних об’єктів, участь в приватизації землі, збереженні за Україною статусу «сірої зони» для «відмивання» російського капіталу і його експансію на ринки цивілізованих країн, утримання України як плацдарму для підривних путінських демаршів, що мають бути спрямовані проти країн Євросоюзу і Північної Америки. Залишається доповнити, що слабіюча економіка Російської Федерації, за котрою невідступно крокують Альцгеймер з Паркінсоном, доволі продуктивно пасеться на українському економічному полі. Гадаємо, НАБУ здобуло інформацію глибшу, ширшу і конкретнішу з виходом на керівний істеблішмент.
Воно й раніше на деякі речі народ поглядав з підозрою. Бо що ж виходить? Українців вбивають тисячами, а торгівля з Росією, в т.ч. воєнною продукцією, не припиняється, міжнародне співтовариство душить Росію санкціями, Україна, з волі найвищого керівництва, санкції не запроваджує, люди збирають по 5 грн на армію, і якби не волонтери, був би в окопах голод, а промислові об’єкти українських нуворишів на території агресора заробляють мільярди і частку вділяють Путіну на озброєння. Частка – то сотні мільйонів гривень! Отже, люди гинуть на війні, а «торгівля на крові» не припиняється. Мається на увазі торгівля втридорога вугіллям з окупованих територій. А безоплатні газ і електроенергія для окупованих територій – чим це пояснити? А сприяння кумові Путіна Медведчуку у постачанні зрідженого газу з Росії в Україну? А махінації з доларом, постійне обкрадання українських громадян і мільярди, що мали б піти на армію і озброєння, а «втекли» в офшори – хіба це не диверсія? І ганьба при тому на цілий світ у Нідерландах! А не розслідувані вбивства учасників Майдану, а не покарані «стратеги», що спричинили трагедію Іловайська та Дебальцевого? І коли, нарешті, буде розслідуване вбивство В’ячеслава Чорновола та вбивства інших мучеників України, журналістів зокрема?  Коли вже московські спецслужби отримають в Україні по зубах? Від СБУ, розуміється! Зрештою, у нас вже був прецедент, коли навіть президент держави був агентом сусідньої держави та інформатором Кремля. Тож сохрани нас, Господи, від подібного у сучасному і майбутньому. І на віки!

Ярослав ДЕМИДАСЬ