Тернопільські судді та поліцейські встановили рекорд Втім, пишатися ним не варто…

Упродовж п’яти років у Тернопільському міськрайонному та  апеляційному суді області розглядали справу про адміністративне правопорушення за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у Тернополі ще у вересні 2012-го року.
Загалом нічого фатального не трапилося – в аварії зазнали механічних ушкоджень три автомобілі, але люди усі цілі, не отримали жодних тілесних ушкоджень. На нерегульованому перехресті вулиць Крушельницької-Білецька (поблизу приміщення податкової інспекції) «Тойота» з другорядної дороги виїхала на головну, не пропустивши «ЗАЗ Чері». Від зіткнення остання влетіла у «Хонду».
Здавалося б, нічим не особлива аварія, наслідки якої вирішують з допомогою страхових компаній. Але це був 2012 рік, і не усі власники автомобілів страхували свій транспорт. «ЗАЗ Чері» і «Хонда» були застраховані, а от «Тойота» – ні. Тож хто винуватий у ДТП – з’ясовували міліціонери. Було проведено експертизи, допитано свідків і врешті-решт на власника «Тойоти» – тернопільського бізнесмена оформили протокол про порушення правил дорожнього руху.
У Тернопільському міськрайонному суді останнього визнали винуватим. Але постанову скасували в апеляційній інстанції, вказавши, що протокол потребує дооформлення. З цього часу, а це п’ять років, справа про адмінправопорушення «ходила» між поліцією, міськрайонним та апеляційним судом області. За ці роки майже усі судді міськрайонного суду розглядали цю справу. Протокол щоразу скеровували на дооформлення. Між тим, міліція сама у цей час реформувалася, і не дуже переймалася якимось там протоколом. На початку цього року цей документ по-новому оформили уже у патрульній поліції Тернополя, і у травні Тернопільський міськрайонний суд визнав винним винуватця «Тойоти». На цьому судовому засіданні я була присутня. Винуватця та його адвокатів не було, лише власники двох інших машин. За іронією долі один з них – працівник поліції Андрій Шеременда, у чию машину і «врізалася» «Тойота», виїжджаючи з другорядної. Власником «Хонди» є тернополянин Володимир Гончук, який працює охоронцем у банку – у його авто «відбилася» від зіткнення з «Тойотою» автомашина правоохоронця. Пригадується, тоді цей чоловік скрушно хитав головою: працюючи у США, він потрапив в аварію, і усе вирішилося у лічені дні. «Першого травня сталося ДТП, а уже четвертого страхова виплатила мені гроші. А у нас домогтися справедливості майже неможливо», – скаржився.
Втім, чоловіки тоді мали надію, що після того, як суд визнає власника «Тойоти» винним в адмінправопорушенні, заявлять цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, завданої ДТП. Вони переймалися, чи вдасться це, оскільки у цивільному праві позовна давність три роки, а з часу аварії пішов п’ятий рік. Та сподівалися, що суд таки прийме до розгляду їхні позови.
Але усі їхні сподівання обірвалися восени цього року. Суддя апеляційного суду області В. Сарновський поставив в епопеї про аварію остаточну «крапку» – постанову суду першої інстанції скасував і справу провадженням закрив. Він мотивував це тим,  що у справі є суперечності, нез’ясовані обставини, й усунути їх, вкотре повернувши матеріали справи відповідному правоохоронному органу для належного оформлення, неможливо. Бо упродовж тривалого часу ним (правоохоронним органом) не було здобуто достатніх доказів.
Зайве говорити, що власники побитих машин у відчаї від такого процесуального рішення судді, яке неможливо оскаржити (не передбачено касаційного оскарження у справах про адмінправопорушення). Фактично вони опинилися біля розбитого корита. Навіть водій-початківець знає: виїжджаючи на головну, слід пропустити машини, що нею рухаються. Це і звичаєве право, і непорушна вимога Правил дорожнього руху. Власне, уся суть аварії зводилася до простого: «Тойота», виїжджаючи з бічної, не пропустила машину на головній.
Чи є у чоловіків шанс домогтися справедливості у порядку цивільного судочинства, зважаючи, що позовна давність у цивільному праві – три роки?  Чи поновлять їм цю позовну давність з причини тривалого розгляду справи про адмінправопорушення? Це під знаком запитання, оскільки в Україні ще не було прецеденту, коли справу про адмінправопорушення розглядали п’ять років.
Ольга КУШНЕРИК