ПОДЗВІННЯ ЗГАДОК

(три штрихи до портрета кардинала Любомира Гузара)
І
Мав за честь бути делегатом ІІІ сесії Патріаршого Собору у Львові. У програмі була презентація фільму про Патріарха Йосифа Сліпого. Я дуже прагнув побачити цю стрічку й нахабно напросився до кардинала Любомира Гузара, який поспішав розпочати перегляд унікального кіноматеріалу. Ми припізнювалися. Автівка виробляла карколомні піруети львівськими вуличками й тротуарами. Я на задньому сидінні аж закляк. Блаженнійший оглянувся, підморгнув якось заспокійливо й поволеньки мовив: «Бачите, що він виробляє? – кинув у бік водія. – І отаке з ним щодня маю, але… на те воля Божа. Не хвилюйтеся, все закінчиться добре. Вже не вперше віддаю себе в його руки». Усміхнувся мені й водієві, зітхнув, перехрестився і знову поринув у свої роздуми.
ІІ
Ми з Вадимом Перцем вітали від тернополян у Митрополичих палатах Блаженнійшого Любомира з ювілеєм. Все було святечно й скромно. Вручили пам’ятного листа. Він вдячно прийняв його, а потім покликав мене й прорік на вухо: «Зачитайте мені, а то я геть зіпсув зір, а мої канцеляристи вичитують навіть те, чого нема. Слухаю вас». Коли я зачитував вітальні слова, він дивився кудись у височінь думки і наприкінці торкнувся руки. «Щиро написано. Дякую», – і поблагословив обох.
ІІІ
Пригадую зустріч Блаженнійшого Любомира Гузара із тернополянами в “Березілі”. На запитання, якою буде надалі Україна, кардинал поволі почав вдивлятися в обличчя у партері, потім поглядом ковзнув по балкону, скерував вказівного пальця наче на кожного з присутніх і тихо змовив: “Такою, як ви”.
Олег ГЕРМАН