Таким був фашизм…

Дорога редакціє газети «Свобода», я ваш давній і постійний шанувальник. Нині вже на пенсії. Понад 50 років пропрацював вчителем іноземної мови.
Щороку навесні згадують людей, які загинули у німецьких концтаборах.  У німців було 14 тисяч концтаборів,  через які пройшли 18 мільйонів (!) людей, 11 мільйонів загинули.
Ця історія мала місце влітку 1942 року у селі Головчинці тоді Товстенського, а тепер Заліщицького району. За 300 метрів від нашого будинку був міст, до 1939 року поряд був і млин.  Біля мосту я часто пас корову.  Якось там несподівано з’явився барак, у якому розмістили євреїв з Угорщини.  Їх було 30, різного віку.
Моя мама Вікторія Степанівна була неосвіченою жінкою, але з великим серцем. Якось перед тим, як гнати корову, вона покликала мене, дала картоплі, буряків, цибулі, хліба і наказала, щоб я відчинив двері бараку і кинув туди продукти, але так, щоб гестапівець не побачив.  Я так і зробив.
А після обіду разом з товаришем Миколою Дуткою ми стали свідками страшної картини – розстрілу невинних людей.
Їх роздягнули, поставили на дошки над ямою. Гестапівці стріляли в них з автоматів. Люди падали в яму, було чути крики, а згодом – стогони. Було багато крові. З того часу я зненавидів фашизм…
Петро ТРАКАЛО,
вчитель-пенсіонер,
м. Чортків