«Невидимі» герої Тернопільщини

Учасника національно-визвольного руху Наливайка Петра Федоровича нагороджено  орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Проживає він у с. Пилипче Борщівського району. Зважаючи на поважний вік чоловіка, аби вручити державну нагороду, голова облдержадміністрації Степан Барна приїхав до нього додому.
Сьогодні Петру Федоровичу Наливайку уже 95 років. Народився він в селі Годів Зборівського району. Чимало випробувань випало на його долю, адже ще замолоду обрав нелегкий шлях – стати на захист рідної землі. Молоді роки Петро Федорович провів у лавах УПА, де разом з іншими хлопцями боронив Україну від окупантів, що насувалися з різних боків. Ховаючись від ворожих переслідувань, не раз опинявся на волосину від смерті. Проте віра в Бога та спільну перемогу завжди додавала сил і наснаги.
Як і багато інших борців за незалежність того часу, наш земляк був засуджений на 10 років суворих концтаборів.
П’ять років неволі Петро Наливайко провів у далекій Свердловській області, а згодом був виселений на роботу до Казахстану, в Караганду. Відбував покарання, важко працюючи на мідних рудниках. Однак доля була до нього прихильною — тут він зустрів свою другу половинку. Петро Федорович одружився з Ганною Василівною, також засудженою до 10-ти років каторги за те, що не стояла осторонь у національно-визвольній боротьбі.
Відбувши покарання, подружжя зажило буденним життям, проте душа прагнула на Батьківщину. Відтак у 1965 році, вже  разом із двома дітьми, вони повернулися в рідну Україні. Оселилися у селі Пилипче Борщівського району.
Петро Федорович влаштувався на роботу в Іване-Пустенській сільгосптехніці. До роботи ставився відповідально та сумлінно, пригадують його колеги. Для односельців донині він залишається взірцем справжнього чоловіка і відданого патріота. Має чітку  громадянську позицію, працьовитий та ввічливий, є прикладом для наслідування молоді.