Осінні пастельні тони «Літературного Тернополя»

Вийшов у світ черговий випуск літературно-мистецького і громадсько-політичного часопису «Літературний Тернопіль», де головним редактором є Богдан Мельничук. Видання засноване у січні 1991 року, на щастя, безперервно виходить і досі, даючи шанс на публікацію кращим поетам, прозаїкам, публіцистам, літературознавцям, науковцям краю. 
У виданні – поетичні твори Тараса Коковського, Степана Лисого, Юрія Завадського. Малу прозу представили Володимир Дячун, Олег Смоляк, Юрій Дзюла, Оксана Максимишин, велику – Людмила Гичко, Володимир Гринечко, Галина Шулим.
Особливі відчуття викликає стаття уже покійної Віри Стецько «На перелогах історичних епох» про творчість художника Дмитра Стецька. До того ж черговий випуск «Літературного Тернопілля» чудово доповнений роботами цього талановитого митця.  Окрасою першої та останньої титульних обкладинок   часопису є картини Дмитра Стецька «Розпряжений віз» та «Віз радости і печалі», а також інші його картини, які книговидавці надрукували у кольорі.
Окремо хочеться відзначити історичне дослідження редактора газети «Свобода» Віктора Уніята  «Тернові долі» Олега Цетнарського», ювілейне дослідження творчості славної дочки України Іванни Блажкевич з нагоди 130-річчя  від дня народження Богдана Савака. Про незабутніх – Миколу Костенка майстерно написала Галина Садовська, про Євгена Безкоровайного – Оксана Дяків, про Богдана Лепкого, як художника, – Ігор Дуда.
Знайшлося місце у виданні і для науковця Михайла Андрейчина, для рецензійних та критичних нотаток Тетяни Дігай, Ігоря Фарини та Валентини Семеняк.
Про подвижників нації, духовні обереги йдеться  у публікації Сергія Куницького про отця Петра Білинського, у статті Василя Погорецького «Переступити поріг». Також, як на мене, безцінним є       дослідження викладача Борщівського агротехнічного коледжу Володимира Гіщинського «Чудотворні ікони Тернопілля – духовне багатство нашого краю».
Галина ВАНДЗЕЛЯК