Афера від Овчарука з багатьма запитаннями

Дещо про розправу з демократичною пресою у «демократичній» Тернопільській обласній раді
Про цю цинічну аферу голови обласної ради без  емоцій та відвертого обурення говорити неможливо. Річ у тому, що буквально кілька днів тому колективу нашої редакції стало відомо, що керівництво обласної ради має намір звільнити з посади виконувача обов’язків редактора Михайла Лисевича. І це при тому, що він упродовж чотирьох років бездоганно очолював редакційний колектив. А обласна рада й облдержадміністрація ще в травні дали згоду на роздержавлення видання й офіційно вийшли із співзасновників «Свободи». А напередодні Президент України присвоїв Михайлу Лисевичу почесне звання «Заслужений журналіст України».
Тож цілком закономірно учора колектив редакції ще за годину до початку засідання сесії обласної ради розпочав акцію протесту перед приміщенням Тернопільської обласної ради. Повз трудовий колектив, який прийшов відстояти своє  право голосу, із збайдужілими обличчями проходили десятки депутатів. Лише колеги, представники ЗМІ, висловлювали підтримку і були солідарні з нами.
…Сесія традиційно почалася із запізненням. Майже дві  години депутати розглядали технічні питання і формували порядок денний, що, відверто кажучи, свідчить про некомпетентність Віктора Вікторовича, тож невипадково навіть депутати із зали вигукували, аби засідання вів хтось із його заступників. Подив викликала його поведінка під час розгляду питання газети «Свобода». Він вводив у оману весь депутатський корпус, кажучи, що «Свобода» – комунальне підприємство, але при цьому приховував інформацію про вихід обласної ради і облдержадміністрації із засновників видання. Апофеозом його фарисейства звучала фраза про те, що «Лисевича ніхто не звільняє». Він договорився до того, що газети «Свобода» з її трудовим колективом не існує, а є тільки засновник – Тернопільська обласна рада, що, очевидно, є повною нісенітницею.
А про намір провернути згадувану аферу потаємно, свідчить той факт, що це питання не було включене у порядок денний, а відтак, не висвітлене на сайті. З надією на те, що народ розійдеться, кадрове питання по «Свободі»  з голосу подали в останню чергу. Цікаво, що його запропонував «правдолюбець», який за свою кар’єру поміняв кільканадцять партій (від лівих – до правих) Любомир Білик. І хоч він пропонував заслухати редактора «Свободи», пан Овчарук спритно виголосив уже заготовлений проект документа «Про увільнення з посади редактора Лисевича М.В. і призначення на цю посаду Уніята В.Б.» Подальший розгляд ішов з грубим порушенням процедури. Скажімо, спочатку голова облради не вважав за доцільне дати слово ініціатору означеної теми, а пропонував відразу перейти до її обговорення. Коли ж депутати все- таки наполягли, щоб ініціатор Любомир Білик висловив свою думку, він не вийшов на трибуну і плутався у своїх пропозиціях.
Ганебним і обурливим є ще два факти: за словами депутата Володимира Болєщука, йому зателефонували, що під час прямої трансляції сесії облради, коли розглядали питання по «Свободі», ефір каналу ТТБ було заблоковано. А ініціатор зміни керівництва газети Степан Барна, очевидно, побоюючись гніву трудового колективу, втік із засідання.
Заради справедливості треба сказати, що у залі звучали й об’єктивні  та виважені думки. Скажімо, Лариса Римар, Віталій Фидрин та Олександр Башта, якого аж ніяк не «звинуватиш» у симпатіях до нашого видання, закликали до розсудливого і ділового аналізу ситуації, а не підкилимного та тенденційного. Коли депутат Лариса Римар попросила, аби протизаконну ситуацію прокоментували юристи обласної ради, жоден із них навіть не встав з місця. Тож присутні в залі це прокоментували просто: «Вони залякані».
Апелював до здорового глузду і заступник голови облради, депутат фракції «Самопоміч» Любомир Крупа, який  ще до прийняття рішень зауважив: «Це питання було вирішене ще вчора. Мені дуже школа, що мій товариш, історик Віктор Уніят погодився на цю брудну аферу. Я щиро співчуваю вам, пане Вікторе. Не знаю, як ви побудуєте далі свою діяльність у колективі. «Самопоміч» рішення про призначення нового керівника не підтримує категорично».
У цій історії дивує і позиція Всеукраїнського об’єднання «Свобода», яка разом з  «Батьківщиною» діяла в унісон з пропрезидентською фракцією «БПП». На жаль, це наштовхує на сумні роздуми, що обидві політичні сили уже давно не є ідеологічними, а стали кон’юнктурниками, які  обстоюють свої меркантильні інтереси.
Президія відверто ігнорувала прохання в.о. редактора М. Лисевича висловитися по суті. Коли ж увімкнули мікрофон, було помітно, наскільки його болить ситуація, яка відбувається з НАШОЮ газетою і НАШИМ колективом.
«Річ зовсім не у посаді, а в колективі, який уповноважив мене довести процес роздержавлення газети до фіналу», – твердо заявив Михайло Васильович.
Характерно, що під час виступу Михайла Лисевича жоден з депутатів не висловив претензій до його професійної діяльності. Правда, один із провладних депутатів поцікавився, за якої влади його призначили на цю посаду. Коли Михайло Васильович відповів, що за періоду керівництва Сергія Тарашевського і Валентина Хоптяна (звісно, за погодженням з трудовим колективом), то чи не найбільше негативних емоцій проявляв Герой України Петро Гадз, той самий, який був довіреною особою згадуваного  Хоптяна.
Дуже прикро, що при цьому фарсі сорок депутатів, які проголосували за звільнення Михайла Лисевича та призначення Віктора Уніята, піддались під вплив і маніпулювання двох перших осіб обласної влади. А це, на жаль, кидає тінь на прозорість, чесність і порядність усієї обласної ради.
Від колективу. До останнього ми сподівалися, що у депутатів знайдеться крапля здорового глузду, совісті. Що вони не зможуть проігнорувати Закон та переступити через  весь колектив, який одноголосно підтримує свого керівника Михайла Лисевича. А, виходить, змогли!
Однак, програна лише перша битва, війна попереду.