Петро Багрій – заслужений працівник фізичної культури і спорту

Звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України» нещодавно отримав наш земляк Петро Федорович Багрій. Особливо представляти цю відому у Збаражі людину, звичайно, потреби немає, бо знає його чи не кожен.
Багаторічна праця у місцевому профтехучилищі, тренування гирьовиків, сумлінне виконання обов’язків депутата міської ради зводили його з людьми різного віку та професій. Проте варто зазначити, що шлях до життєвих та спортивних вершин Петро Федорович пройшов завдяки власній наполегливості, витривалості та відповідальності.
Виявляється, що Україна і світ могли б ніколи не мати такого майстра спорту міжнародного класу з гирьового спорту, як Петро Багрій, якби не травма спини, яка підштовхнули Петра Федоровича звернути увагу на цей вид спорту. В юності він пошкодив спину, впавши з дерева, от саме тоді й купив свою першу 24-кілограмову гирю.
– Почав займатися на перекладині, робити вправи з гирею – і проблеми із спиною самі кудись поділися, – зазначив тренер. – Якби мені у 8-му класі хтось сказав, що я буду майстром спорту з гирьового спорту, не повірив би. Перемоги легко не даються, за ними – багаторічна щоденна праця. У гирьовому спорті головне – витривалість і дихання, тому роками щоранку я бігав по 15 кілометрів від Збаразького АТП до Чорного лісу.
А народився Петро Багрій 19 червня 1960 року у селі Болязуби, що належить до Колодненської сільської ради. До того, як присвятити себе спорту, здобув професію токаря в Збаразькому СПТУ, відслужив у війську, пропрацював кілька років на комбайновому заводі, після чого вступив до Вінницького педінституту на факультет підготовки вчителів фізичного виховання та військової підготовки. Повернувся в Збаразький район та розпочав викладацьку діяльність в рідному СПТУ, яку провадив майже 27 років, водночас відкрив у цьому закладі секцію гирьового спорту.
Перші спортивні нагороди посипались на Петра Федоровича 1991 року, коли став срібним призером чемпіонату України з гирьового спорту в місті Хуст. У 1993-ому виконав норматив майстра спорту України, став срібним призером турніру на призи «Спортивної газети». У 1994-му ввійшов до складу збірної області з гирьового спорту. Опісля три роки поспіль завойовував титул призера чемпіонату України. Особливо плідним видався 1997 рік, коли виграв чемпіонат України, Кубок України, турнір на призи «Спортивної газети» та найголовніше –  вперше став чемпіоном світу у вправі «ривок». Наступного року здобув «срібло» чемпіонату України та виграв Кубок України. 1999-й приніс бронзову медаль Чемпіонату світу, рекордний виступ на чемпіонаті України. Тоді ж став майстром спорту міжнародного класу. З 2001 року, виступаючи серед ветеранів, неодноразово посідав призові місця на чемпіонатах України, був багаторазовим переможцем Всеукраїнських спортивних ігор у складі збірної області, десять разів був чемпіоном світу серед ветеранів, з них тричі – абсолютним чемпіоном серед ветеранів 40-60 років, на його рахунку і рекорд світу серед ветеранів.
Сьогодні Петро Федорович продовжує тренуватись і витупати на змаганнях різного рівня. Минулоріч став чемпіоном Європи. Окрім власних здобутків, пишається досягненнями своїх учнів. Будучи тренером Збаразької РК ДЮСШ, передає свою майстерність вихованцям, які демонструють високі результати. Є серед них рекордсмен світу, три призери і чемпіони світу та Європи, чотири  – багаторазові призери України. Загалом на рахунку учнів Петра Федоровича понад двадцять медалей з чемпіонатів світу та України. Найвищі досягнення демонструють Микола Герас, Роман Порохняк, Віталій Черняк, Максим Колодчак. За ними тягнуться і молодші перспективні спортсмени.
За плідну наполегливу працю Петро Багрій  кілька років тому отримав звання «Заслужений тренер України», також нагороджений грамотою Міністерства освіти України. А ще – він Почесний громадянин міста Збараж. Тож відзнака, яку днями з нагоди Дня працівників фізичної культури і спорту отримав наш земляк, лише  вчергове підтвердила  його неабиякий вклад у розвиток спорту та фізичної культури, а отже,  у розвиток України загалом. Вітаємо!
Ірина СИСКО