В околицях пульсує економічне джерело «великого міста»

(Початок у №№8,24 і 43 ц.р.)
У пресі неодноразово порушувалось питання: скільки нас, тернополян, є насправді? Після різкого злету від 100-тисячного жителя Тернополя у 1972-го – до 200-тисячного у 1988 році, середньорічний приріст містян впав із 6 тисяч до 1 тисячі. Це природно, адже на той час уже була повністю сформована економіка міста.
У 1991 році в обласному центрі проживали 215 тисяч людей. Сьогодні, за скромним підрахункам, у Тернополі де-юре  проживають майже 235 тисяч, де-факто – менше, але це не мігранти, а тимчасово відсутні особи. Нагадаю, що тимчасова міграція, навчання, перебування на роботі в іншому місті чи в іншій державі не впливають на зміни чисельності населення, особливо тоді, коли людина залишає за собою місце проживання.
Нині місцева преса повідомляє, що у 2030 році в обласному центрі буде 215 тисяч мешканців. Це дуже дивно. За підручником географії 2009 року для учнів 9 класів чисельність населення міста – 219 тисяч осіб. На мою думку, найреальніша цифра подана у телефонному довіднику, який «Укртелеком» видав у 2005 р.: «Місто Тернопіль з кількістю жителів 231 тисяча чоловік є адміністративним центром Тернопільської області».
Виникає запитання: це помилки, чи комусь так вигідно? Адже неточна інформація – це безмежне поле діяльності для нечистих на руку людей. Місто, будь-яке, завжди органічно, соціально-економічно, культурно пов’язане зі своїми окраїнами. Передмістя – це той потенціал, на основі якого розвивається місто. Тернопіль, скажімо, вже поглинув такі села, як Кутківці, Пронятин та інші. Сьогодні в орбіті Тернополя ще 14 сіл. Там функціонують десятки підприємств, зокрема: «СЕ Борднетце-Україна»,  «Птахофабрика», «Тернопільський м’ясокомбінат», «Тернопільська меблева фабрика»… В усіх селах є школи, ФАПи, церкви, заклади торгівлі і відпочинку. Проживають там 43 тисячі чоловік. Отож, «великий Тернопіль» сьогодні налічує приблизно 280 тисяч жителів. Зупинимося  детальніше на цих населених пунктах.
Байківці – село з населенням 2 тис. чоловік, засноване в 1653 році на відстані 3 км від Тернополя, церква 1900 року, костел 19 ст., пам’ятник Т.Г.Шевченку. ТОВ «СЕ Борднетце-Україна» – виробник кабельно-провідникової продукції відомої в світі японської фірми «Сумімото Електрік». Підприємство, на якому працює майже 4 тисячі спеціалістів, свою продукцію поставляє концерну «Фольксваген». Село розвивається швидкими темпами, нещодавно тут відкрито поліцейську станцію.
Смиківці – село на трасі Львів – Київ, 3 км від міста з населенням 2 тис. чоловік й інтенсивною забудовою. Засноване 1545 року, церква 1820 року, пам’ятний хрест на честь скасування панщини, пам’ятник Т.Г.Шевченку, готельний комплекс і ресторан «Злагода», клуб.
Великі Гаї налічують 6 тисяч жителів, інтенсивно розвиваються. Засновані 1785 року. З Тернополем Великі Гаї зв’язані залізничним транспортом (7 км) та автобусним маршрутом (3 км). До 1939 року цей населений пункт офіційно вважався передмістям Тернополя, оскільки його заснували містяни. Понад 300 сімей передмістя стали жертвами сталінських репресій. На початку 20 ст. мер Тернополя В. Лучаківський у Великих Гаях заклав парк.
У 1989 році відроджено і відновлено церкву, якій більше 100 років, на в’їзді до села встановлено пам’ятник святому Яну Непомуцькому, покровителю жінок і їх сердечних таємниць, споруджено хрест з нагоди тисячоліття хрещення Русі. Оновлено парк Гай Кобзаря з алеями, пам’ятником Т.Г.Шевченку та Співочим полем. Поряд упорядкований стадіон, де зараз тренується тернопільська «Нива». У селі є футбольна команда «Поділля-Агрон», яка виступає на першість області. Село простягається більше як на 4 км (вул. Галицька), має кілька автобусних зупинок. Райони села успадкували назви від прізвищ міщан Тернополя, які його заснували: Сенківський Кут, Кордубівка, Радеччина, Білявщина. Діти ходять до школи як у селі, так і в обласному центрі. Головне підприємство у Великих Гаях –  «Птахофабрика» – найпотужніше такого типу в усьому Західному регіоні країни. У селі розвинений готельно-ресторанний бізнес.
Велика Березовиця за останні роки подвоїла своє населення і є одним з найбільших населених пунктів – 8 тисяч жителів. Перші спомини про неї сягають 1458 року,  5 км від міста, колія Тернопіль-Чортків. Релігійний центр – 3 церкви, 2 семінарії: УГКЦ і лютеранська. Тролейбусне, автобусне та залізничне сполучення з обласним центром. Пам’ятник Т.Г. Шевченку, Петру Гереті батькові Ігоря Герети, які тут проживали. Батьківщина Олени Підгрушної. Працює 2 поштових відділення, ветлікарня, 6 магазинів, ресторан «Пролісок», бар «Сюрприз», торгові представництва, клуб.
Острів – майже 3 тис жителів, активно розбудовується, засноване у 1431 році, 7 км від центра міста, вузлова залізнична станція Березовиця-Острів, якій цього року виповнюється 120 років. Міський маршрут автобуса №5. У сиву давнину село мало статус містечка. Спадщина графів Баворовських з розкішним палацом, що  виходив на річку Серет, на якій була невеличка яхта. Всю цю красу зруйнували під час відступу у 1917 році російські варвари. На території Острова знаходиться «Тернопільський м’ясокомбінат», який відновлює компанія «Агропродсервіс», дві церкви, музична школа, клуб. Острів – батьківщина музичних діячів Анткових, громадських діячів Бородаїв, Осипа Волинця, Григорія Дзюбановського, графа Єжи Баворовського. В Острові встановлена меморіальна табличка Миронові Кордобі – історику, письменнику, вченому, до речі, братові моєї бабусі Теклі Кордуби, матері мого батька.
Підгороднє – 2,5 тис. мешканців, до 1946 року іменувалось Янівка, Іванівна. Тут розташовані дачі, нові поселення, відоме з 1561 року як Підгородичі, 3 км від Тернополя. Церква 1908 року, реставрована у 1998-му, обласна база олімпійського резерву, відпочинковий комплекс «Мароле». Похований відомий український бард Анатолій Горчинський.
Петрики – 3,5 тис осіб. Цього року селу виповниться 575 років, воно практично злилося з містом. Птахофабрика, санаторій-профілакторій, міське автобусне сполучення, клуб, ФАП, магазин, пам’ятний знак жертвам голокосту.
Чистилів – приблизно 1 тис. мешканців, засноване у 1447 році, 5 км від міста. Орнітологічний заказник площею 321 га, заснований 25 лютого 1980 року. Через село проходить дорога Тернопіль-Броди. Церква, капличка, пам’ятник до 60-річчя створення УПА. У цьому селі народилися громадські діячі: М.Видрак, Йосип і Роман Замкові, Б.Ліщина, лірник К.Кріль, професор Б.Малько. Душпастирював батько Соломії Крушельницької о. Авросій, перебував Іван Франко.
Великий Глибочок – 2,5 тис. осіб, відоме з 1529 року. Виявлені поселення трипільської культури, кургани періоду Київської Русі. В 1870 році через село проклали залізницю, що з’єднала його зі Львовом і Тернополем (10 км). Автобусне сполучення – 8 км. У селі церква 1846 року, дві каплички, пам’ятник і музей Я.Стецька, будинок культури, бібліотека, відділення зв’язку, лікарня Червоного Хреста, ресторан, магазини. У Великому Глибочку народились громадський діяч у США Р.Борковський, педагог Л.Турчин, учасник АТО А. Дрюмін.
Біла, згідно з даними сільської ради, налічує понад 8 тис. мешканців, розвивається швидкими темпами. Практично злилась з містом, виходить на Тернопільський став, автобусне сполучення, будується тролейбусна лінія. Відоме з 1564 року. На околицях Білої було перше тернопільське летовище, на якому 1912 року польський науковець Міхал Сціпіо дель Кампо демонстрував польоти. Тут є 4 церкви, музей Соломії Крушельницької. У цьому селі пройшло дитинство славетної співачки, встановлено їй пам’ятник,  а на могилі о. Амросія Крушельницького, її батька, також є пам’ятник. Створено парк, стадіон, є дві футбольні команди, спортивний комплекс. Працює меблева фабрика і ще понад 50 підприємств. Крім всесвітньо відомих співачок Соломії та Ганни Крушельницьких, з Білої вийшли: журналіст В.Семенина, бібліограф О.Кізлик, художник Т.Куник, проректор ТНПУ Я.Білян, фотохудожник А.Зюбровський, голова обласної федерації футболу В. Мариновський, музикант Ю.Мозіль.
Плотича налічує 1,5 тис. населення, перші згадки сягають початку 16 ст., 6 км від міста. У селі є клуб, бібліотека, пошта, туберкульозна лікарня, розміщена у пам’ятці архітектури – палаці родини Коритовських, який споруджено у 1720 році. Навколо палацу на площі десяти гектарів був закладений великий парк. Є тут музей і готель, підприємства «Агропромтехніка», «Декор», «Модуль», «Софіт», «Топільче», торгові заклади. В сільській церкві 1900 року знаходиться історична пам’ятка – Євангеліє 1690 року. Під час Першої світової війни, у червні 1917 року, тут загинув російський військовий льотчик українського походження Є. Крутень.
Гаї Шевченкові – 1 тис. мешканців. Засноване у 1986 році в зоні міста, автобусне сполучення, дві церкви, 4 підприємства.
Шляхтинці – 1 тис. людей, відоме з 1463 року як Шитнаківці, церква, капличка, фігура, клуб, відділення зв’язку, бібліотека, два магазини. Батьківщина громадсько-політичних, культурно-освітніх діячів Барвінських, інженера, члена Товариства українських інженерів Америки В. Балабана.
Гаї Гречинські – 1 тис. поселенців, засноване в 2003 році, в межі міста, тролейбусне й автобусне сполучення, церква, магазини, ресторани «Галицький замок», підприємства.
З переліченого можна зробити висновок, що передмістя Тернополя розвиваються швидшими темпами, ніж саме місто, даючи поштовх основним галузям економіки краю. Вони мають більш вигідні можливості, особливо за рахунок сільського господарства і туризму. швидшими темпами, ніж саме місто, Але головне в цій ситуації –  села і місто рухаються назустріч одне одному.
Мирослав ОСТАП’ЮК,  професор, академіка Радеччина,