У любові завжди потрібно слухати своє серце

Виходиш на вулицю чи просто дивишся у вікно і бачиш десятки, сотні людей. У кожного свої проблеми, емоції, друзі і вороги, свої інтереси. Та всіх цих людей об’єднує бажання любити і бути любимими, іншими словами, усіх об’єднує любов.
На землі немає такої людини, яка хоча б раз не була під впливом цього почуття. Президент і доярка, депутат і прибиральниця… – всім потрібна любов. Найбільші прагматики, які говорять, що любов придумали емоційні вискочки, своїм механічним баченням нагадують комуністів. Пам’ятаєте, вони полетіли в космос, а тоді почали кричати, що Бога немає, тому що там його не видно.
Ми народжуємось і вже оповиті любов’ю рідних. А згадаймо, як у початкових класах у ще несформованому організмі зароджується оця перша симпатія до дівчинки за спільною шкільною партою. Ми намагаємось одягатися красивіше, носимо дівчинці портфеля, віддаємо їй останню цукерку… Ви думаєте це що? Виховання? Ні, ми пізнаємо любов.
Минає час і ми починаємо розуміти, що любов є невід’ємною частинкою нашого життя. Вона керує нами, вона підносить нас, інколи карає, часом незаслужено. Але ми все одно прагнемо відкривати таємниці поцілунку, обіймів, дотиків… Хочемо, щоб голову зривало від адреналіну.
Плутаючи захоплення з любов’ю, ми одружуємось, народжуємо дітей, та з часом розуміємо, що помилялися, що бажання бути разом було помилковим, проте рубікон пройдено. Інколи ми піддаємося впливу батьків, які хочуть нам щастя, проте вони не розуміють, що наявність автомобіля, дачі і квартири у невістки чи зятя – це не любов, не взаєморозуміння і не вирішення проблем. Навіть у найдорожчому палаці можна сваритися через гроші.
Років у тридцять стаємо більш зваженими. Та у прагненні стабільності втрачаємо якусь життєву родзинку. Перестаємо звертати увагу на наших «половинок», адже від стабільності крок до застою. Чоловік і дружина намагаються вирішити це питання по-своєму. Наприклад, чоловікові не вистачає сексуального яскравого життя. Йому набридли її довгі майки з зображенням зайчика, некрасива білизна, звисаючі боки, постійні скарги на нестачу грошей… І він починає шукати ту, яка нагадує йому двадцятирічну дружину. Вона шукає прототип його – молодшого і небайдужого.
Ближче до 50 років, коли діти виросли, з роботою менш-більш усе налагоджено, здається, потрібно починати жити для себе, а ні… У чоловіків під дією гормонів організм змінюється, колишні можливості дещо підпадають. Я не раз чув, як старші чоловіки сидять десь у кафе чи просто в парку і розказують, хто і скільки літрів колись випив, скількох жінок любив… Тепер вони більше живуть спогадами.
У жінок усе навпаки. Якщо говорити мовою науки – рівень гормонів, які відповідають за сексуальну активність, збільшений до максимуму, і жінка стає сексуальною, як ніколи. Пригадую, як одна 60-літня українка, приїхавши з Італії до родичів, розказувала, що живе шаленим сексуальним життям, якого у неї в Україні не було навіть в 30 років.
Мені не багато років, та мій життєвий досвід дозволяє сказати, що любов – це велика праця двох людей. І якщо хтось один перестає працювати над собою, інший просто не в змозі тягнути все сам. Любов всесильна. Вона здатна об’єднати в єдине ціле зовсім різних людей і саме за це її можна вважати найвищою цінністю. То скажіть, а маємо ми право її ігнорувати, недооцінювати, вбивати? Тому любімо одне одного, відчуваймо одне одного, незалежно від статку, становища. Будьмо шалені в 20, 40, 60… років. І пам’ятаймо, що в любові потрібно завжди слухати не оточуючих, а своє серце!
Михайло УХМАН