"А знаєш, тату…"

А знаєш, тату, з часом серце вже не щемить так гірко, і біль вже не той, не такий гострий… Лиш важко заходити до порожньої домівки, де вже немає (і ніколи не буде!!!) лагідного тепла і рідних обіймів, де вже не можна тихо притулитися до твого плеча, почути голос. Ти навіть не уявляєш, як мені тебе не вистачає…
Єдина розрада, що ти приходиш у мої сни, і я так хочу, аби цей сон не закінчувався, щоб ми сиділи і говорили про все на світі. Адже мені так бракує твоїх цікавих розповідей та мудрих повчань, теплоти батьківського серця. Без тебе все не те і все не так.
Тільки десь глибоко в душі жевріє надія, що ти все одно будеш поруч, але тепер уже як мій ангел. Оберігатимеш від незгод і суму, не даси впасти на півдороги. А коли на душі стане холодно, обігрієш мене своїми теплими крильми…
Надія МАРТИНЮК,
місто Шумськ