
Йдеться про обряд вбирання хрестів Хресної дороги, який Міністерство культури внесло до відповідного національного переліку (наказ від 26 березня 2026 року №417).
Цей обряд має багатовікову історію — його витоки сягають ще XVIII століття. Він поєднує духовність, родинні звичаї та символізм, що передається з покоління в покоління.
За кожним із 14 хрестів традиційно доглядають окремі родини села. Напередодні свята Воздвиження Чесного Хреста незаміжні дівчата прикрашають їх живими квітами, травами та стрічками, молячись за щасливу долю. Цей обов’язок передається у спадок — від старшої дівчини до молодшої.
Після святкової Літургії відбувається хресна хода, яка завершується біля печерної церкви. Саме там дівчата, які вбирали хрести, отримують благословення.
Попри десятиліття радянських заборон і переслідувань, традиція збереглася і продовжує жити, залишаючись важливою частиною духовного життя громади.
Включення обряду до національного переліку відкриває нові можливості для громади:
Село вже сьогодні розглядають як важливу культурну локацію Тернопільщини, що приваблює паломників і туристів.
Тим, хто планує відвідати Монастирок, варто врахувати погодні умови. У дощову погоду стежки до Хресної дороги та печерної церкви можуть бути слизькими, адже маршрут проходить відкритими скелястими ділянками над Дністром.
Традиція вбирання хрестів у Монастирку — це не просто обряд, а жива спадщина, що об’єднує покоління та зберігає духовну ідентичність українців.
Нагадуємо, що паломництва до Марійського духовного центру триватимуть з березня до жовтня.
Читайте також: Бучацька єпархія УГКЦ застерігає вірян від діяльності псевдоекзорциста з Чортківщини