«Це голос жінки, яка не просить дозволу бути сильною…»

До свята День української жінки та Дня народження Лесі Українки, що відзначаємо 25 лютого, виконавиця Охтирчанка презентує нове музичне відео “Хто вам сказав” (вірш Лесі Українки, музика Охтирчанки).

З цього приводу в інтерв’ю поетеси, співачки, військовослужбовці. Адже  Охтирчанка вважає, що культура під час війни – це не розкіш, а спосіб тримати дух.

– Чому ви вирішили долучитись до популяризації творчості Лесі Українки?

– Я завжди любила вірші Лесі Українки. Бо в них надзвичайна глибина, сенси, краса. Можливо, тому що в них сила, яка не кричить, а світиться зсередини. Її поезія – це поєднання ніжності й непохитності. Вона вміє говорити про біль так, що він не принижує, а підносить; про самотність так, що вона стає простором для гідності; про любов так, що вона рівна і горда. Мені близька її боротьба – тихий, але впертий спротив долі. Її вірші не про жертву, а про гідність. Не про страждання заради страждання, а про світло всупереч темряві. Зараз, в епоху цифрової революції, люди все менше читають поезію, особливо класиків. Це дуже негативно впливає на культурний розвиток населення. А я вважаю, що наші письменники повинні бути нашими кумирами, їх тексти багаті та правдиві, відображають історію України. Якось я прочитала цей вірш і виникла ідея створити пісню, бо я ж і народилася в один день із Лесею Українкою.

– Серед багатьох віршів Лесі Українки, чому саме вірш «Хто вам сказав, що я слабка», ви обрали для створення пісні?

– По-перше, це текст із потужним внутрішнім ритмом. У ньому вже закладена інтонація виклику, заперечення, сили. Риторичні запитання звучать майже як приспів – їх легко покласти на музику, зробити емоційним рефреном, який повторюється і наростає. По-друге, у цьому вірші є драматургія. Він починається з заперечення ярлика «слабка», а поступово переростає в утвердження внутрішньої міцності. Така емоційна дуга, від сумніву до сили, ідеально підходить для пісні. По-третє, цей текст дуже сучасний. Попри те, що його написано понад сто років тому, він звучить як відповідь на стереотипи сьогодення. Це голос жінки, яка не просить дозволу бути сильною. Такий меседж легко знаходить відгук у сучасної аудиторії. По-четверте, вірш має концентровану енергію. У ньому мало описовості й багато внутрішнього імпульсу. Це не розлога лірика, а майже маніфест. А маніфести добре співаються – вони заряджають. І нарешті – емоційна правда. Леся Українка писала ці слова, маючи за плечима фізичний біль і боротьбу. Тому рядки не декларативні – вони прожиті. Коли така щирість поєднується з музикою, народжується пісня, яка не просто звучить, а тримає.

https://youtu.be/mI11mMirYY0?si=Wv4NbPDtugWXjiej ( музичне відео «Хто вам сказав» )

– Ви є також поетесою. На скільки вам творчість Лесі Українки близька, які рядки її віршів вас надихають?

– Як поетеса, я відчуваю творчість Лесі Українки не просто як літературну спадщину, а як внутрішній стрижень українського слова. У її поезії для мене особливо близькі три речі: гідність, інтелект і світло всупереч болю. Мене надихає її незламність, яка звучить не як гучний протест, а як тиха, впевнена постава:

«Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні…»

У цих рядках формула творчості. Писати не тому що легко, а тому що необхідно. Співати, навіть коли темно. Близьким є і її внутрішній виклик світові:

«Хто вам сказав, що я слабка,
Що я корюся долі?»

Це не лише про жінку – це про митця, який не дозволяє визначати себе зовнішнім обставинам. У цих словах гідність, яка не потребує дозволу. А ще мене надихає її тонка, майже крихка інтимність:

«Стояла я і слухала весну…»

– Коли виникла ідея записати пісню та відзняти відео «Хто вам сказав»? Як вдалось реалізувати дану ідею, коли в Україні війна?

– Ідея записати пісню «Хто вам сказав» народилася не в студії… Вона народилася з відчуття часу. У перші місяці повномасштабної війни, особливо гостро відчувалося наскільки важливо говорити про силу: внутрішню, тиху, незламну. Тоді рядки Лесі Українки зазвучали по-новому. Це вже був не просто класичний текст – це був голос спротиву, гідності й віри. Рішення зробити саме пісню прийшло тоді, коли стало зрозуміло: ці слова повинні звучати, а не лише читатися. У них є ритм маніфесту, енергія виклику. Хотілося, щоб вони стали підтримкою для тих, хто втомився, але не зламався. Реалізація під час війни була непростою. Працювали в умовах повітряних тривог, обмежень. Частину роботи доводилося планувати навколо безпекових умов. Команда була невеликою, але дуже зібраною, кожен розумів заради чого ми це робимо. Відео знімали без зайвого пафосу, з акцентом на емоцію і слово.

Бо сьогодні найбільша сила у правді. Парадоксально, але саме війна зробила цю роботу особливо необхідною. Культура під час війни – це не розкіш, а спосіб тримати дух.

– Розкажіть про свої образи у відео «Хто вам сказав»: що вони означають, хто створював образи?

– Я працювала над образами і сюжетом самостійно. Усі три образи символізують жіночу душу. Перший, у чоловічій сорочці, символізує ніжну та беззахисну жінку, як сповнена вагань і страху. Вона йде в невідоме майбутнє босоніж по автостраді. Біла чоловіча сорочка символізує чистоту та мужність. Жінка йде на автостраді – це життєвий шлях. Необхідно рухатися вперед. Але старі, звичні погляди вже не діють. Вона, здається слабка та беззахисна, бачить перед собою потужний мотоцикл. Перед нею постає вибір: залишитися там, де вона є босоніж, або змінити концепцію життя, знайти в собі сили і рухатися в невідоме майбутнє. Героїня вагається та боїться, вона розгублена серед книг у темряві. Книги – це старі життєві наративи, принципи, погляди, очікування. Згодом, вона перероджується, опановує новий вид екстремальної їзди та впевнено прямує в щасливе майбутнє вільною та незалежною. Вогняний костюм із шкіряними аксесуарами символізує воюючу Україну. Яка проголошує на весь світ «Хто вам сказав, що я слабка»?

– Ви є автором текстів майже усіх своїх пісень. Чи важко передавати настрій та меседж пісні на сцені, якщо автор тексту вашої пісні інший автор?

– Ні, не важко. Оскільки я дуже ретельно підходжу до вибору репертуару. Якщо я співаю пісню, яку не сама написала, отже, вона мені відгукнулася, дуже близька для мене. Так сталося і зі словами Лесі Українки, які відчула по-своєму. Головне, в будь-якому випадку – щирість. Якщо співаєш від серця і розумієш сенс рядків, слухач відчуває їх як свої. І тоді навіть чужий текст звучить «моєю мовою». Я люблю творчі експерименти. Вважаю, що пісня «Вишиванка», де я не автор слів, у моєму виконанні дуже гармонійно та динамічно прозвучала. Насамперед тому, що текст дуже близький для мене. Він вміщував усі мої переживання та думки. Тому пісня здобула успіху і півмільйона переглядів на моєму YouTube каналі.

– Як ви популяризуєте українську культуру за межами України?

– Зараз основний засіб інформаційного впливу – це соціальні мережі. Кожен день я публікую патріотичні відео на своїх сторінках. Серед моїх фанатів багато іноземців, які поширюють мої відеокліпи. Отже, я популяризую українську культуру за межами України через поєднання музики, слова та візуального мистецтва. Пісні українською мовою – це головний інструмент. Коли звучить наша музика, навіть ті, хто не знає мови, відчувають емоцію, ритм, глибину тексту. Звичайно, у мене є і друзі українці закордоном. Вони поширюють усі мої кліпи серед своїх знайомих у країнах, куди переїхали.

– Яку із своїх пісень ви співаєте першою на ваших виступах?

– Під час кожного концерту відбувається по-різному. Перш за все, це залежить від аудиторії. У мене пісні різного жанрового напрямку. Якщо це благодійний концерт для дітей, то я виконую, як я називаю, простіший, легший танцювальний репертуар. Якщо виступ для військовослужбовців, то це пісні, які містять у собі мотиваційну складову. Однак, я завжди закінчую свої виступи піснею «Перемога». Вона подобається усім слухачам не залежно від віку.

– Коли вийде збірка ваших віршів?

– Дуже доречне та розповсюджене запитання. Однак, я не маю наразі на нього відповіді. Мені не вистачає постійно вільного часу. А робота над збіркою дуже серйозна річ. Потрібно знайти рецензента, консультанта, видавництво, редактора. Зараз багато так званої літературної музичної проституції, де на казна – що одягається дорога обкладинка і воно видається за шедевр мистецтва. Я не хочу так робити, тому і не поспішаю. Я вважаю, що усьому свій час.

– Щоби ви побажали нашим читачам?

– Я б побажала читачам зберігати віру у себе і в свій народ. Навіть у найтемніші часи сила внутрішнього світла здатна змінювати обставини. Бажаю знаходити натхнення у простих речах – у музиці, поезії, природі, людях поруч. Нехай кожен день буде маленьким кроком до мрії, а труднощі сприймаються не як перешкода, а як урок і сила.

Спілкувався: Віталій Шуляр

ІНФОДОВІДКА ВАЛЕРІЯ ОХТИРЧАНКА

Валерія Охтирчанка –  автор – виконавець, поетеса, Заслужений діяч естрадного мистецтва України.  Виконує авторські пісні в жанрі поп-рок та симфо-рок. Перша авторська пісня була випущена в квітні 2022 року, а вже в травні того ж року виходить музичне відео «World, We need peace» завдяки якому Валерія Охтирчанка здобула популярність за кордоном і стала переможницею наступних музичних кінофестивалів:  «The Paris Play Film Festival» (2022 рік), «Butterfly International Film Festival» (2022 рік), «Onyko Film Awards» (2022 рік), «Cooper Awards» (2022 рік), «Dreamachine International Film Festival» (2023 рік), «Prague International Sound Music Video Awards» (2023 рік).

В серпні 2022 року відбулась прем’єра нового музичного відео на пісню «Червоний мак», а вже в 2023 році Охтирчанка стає переможницею на «Minich Music Video Awards» у Німеччині ( у номінації «Кращий драматичний музичний відео кліп 2023» – «Червоний мак» ). З 2023 року автор-виконавець Валерія Охтирчанка бере активну участь в благодійних концертах: «9-й Фестиваль військової авторської пісні», media event project «Mama special -2023» від благодійного фонду «Мрію жити» та багато інших.

Валерія Охтирчанка є автором слів, музики усіх своїх пісень а також режисером своїх музичних відео. Як військовослужбовиця, учасниця АТО, написала багато віршів на патріотичну тему, деякі з яких стали уже піснями.

20 червня 2024 року вийшов шістьнадцятий сингл «Воля» від Валерії Охтирчанки, який присвятила військовослужбовцям ЦСО «А» Служби безпеки України. Співпрацює з ВІА «Незламні» Зразково – показового оркестру ЗСУ ( музичні роботи «Материнська любов», «Мрія моя» ).

10 квітня 2025 Охтирчанка презентувала нове музичне відео на пісню «Не цінував» та розпочала роботу над новим музичним відео на пісню «Варта правди», завдяки якій стала лауреатом  премії «Смарагдова ліра» в номінації «Музика» від Державної прикордонної служби України. Прем’єра музичного відео «Варта правда» відбулась у вересні 2025 року. У грудні 2025 року, до Дня Збройних Сил України, Охтирчанка презентувала музичне відео «Вишиванка» в тексті якого поєднані усі роди військ Збройних Сил України.