Поки Захисники України боряться зі зброєю в руках на фронті, в тилу триває боротьба за свідомість підростаючого покоління

Очевидним є той факт, що патріотичне виховання молоді сьогодні є запорукою свідомого громадянина своєї держави в майбутньому. Саме такою є одна із місій музею сучасної російсько-української війни, що в Збаражі, який спочатку функціонував на базі громадської волонтерської організації «Штаб національного спротиву Збаразького району».  

Ще з початком російсько-української війни, 20 лютого 2014 р., в Збаражі команда однодумців створила вже згаданий волонтерський хаб, який спершу допомагав у забезпеченні всім мобілізованим зі Збаражчини, а потім, з кожною поїздкою на фронт, їхня діяльність вийшла далеко за географічні межі Тернопільщини, бо й до нині сюди за допомогою звертаються Захисники з усієї України.

Повертаючись з поїздок, волонтери привозили із собою не лише списки потреб, але й бригадні прапори, шеврони, артефакти війни… Спершу це були своєрідні подарунки військових та символічна подяка за допомогу, та після першого уроку патріотичного виховання у 2017 р. за участі учнів однієї з місцевих шкіл у стінах волонтерського центру, з’явилося і розуміння того, що все привезене несе в собі конкретну історію, яку варто зберегти та передати у спадок. Тож у квітні 2021 р. завдяки наполегливості керівника громадської організації Володимира Голоднюка та його однодумців, у співпраці з головою Тернопільської райради Віктором Козерогом, за сприяння голови Збаразької міськради Романа Полікровського та депутатського корпусу, було прийняте рішення про створення комунальної установи «Музей російсько-української війни».

Зі слів директора КУ ЗМР «Музей російсько-української війни» Володимира Голоднюка від моменту створення установи було повне розуміння того, який об’єм викликів постав перед ним, як перед керівником, і перед колективом новоствореного закладу. Музей розміщений у стінах архітектурної пам’ятки місцевого значення відомого, як «вілла Шпайзера», побудованого в кінці 19 ст. ветеринарним лікарем Ніссоном Шпайзером. Після 2-ї світової війни він використовувався як житловий будинок, згодом – як адміністративна будівля. Тож було зрозуміло, що сам будинок попри занедбаний стан потребував окрім капітальних та косметичних ремонтів ще й цікавої концепції, яка б гармонійно поєднувала кожну експозиційну залу.

«Справжнім викликом для нас стало повномаштабне вторгнення, – згадує В. Голоднюк, – наш музей знаходиться ще на етапі створення та формування фондів, а через ворожу навалу всі плани на деякий час ми поставила на паузу, продовживши активно волонтерити. Стіни нашого закладу до кінця літа 2022 р. перетворилися на склад з допомогою військовим. Та з часом, кімната за кімнатою, ми почали відновлювати експозиції, наповнювати новими доказами ворожої агресії наші вітрини, проводити різнотематичні заходи патріотичного спрямування, в пам’ять про Героїв Збаражчини та й України. Попри те, що зараз війна в активній фазі, завдяки спонсорській допомозі людей, які розуміють доцільність розвитку та функціонування такого музею, підтримці з місцевого бюджету, ми змогли трохи оновити зали, та довести будівлю до належного стану. Вдалося частково залити відмостку та облицювати плиткою, косметично відремонтувати ще автентичний дах, який протікав, запустити опалення, освіжити виставкові зали та наповнити їх вітринами для експозицій, оформити робочі місця, а тут і меблі, і оргтехніка, облаштувати фондосховище і так далі».

Насправді робота пророблена колосальна. Тільки за попередній рік було доведено до відповідного стану невеличку актову залу музею, яка вміщає аудиторію з тридцяти відвідувачів. Тут відбуваються різноманітні заходи, а це і відкриття виставок, і перегляди фільмів, і презентації книг, і зустрічі із Захисниками, і круглі столи. Є й ті заходи, які мають широке схвалення громади, стали масовими, щорічними, для прикладу: відкритий мікрофон до Дня Героїв України, щорічний забіг «Герої живі допоки пам’ять жива», конкурс малюнків імені Андрія Чабана «Україно моя, барвінкова!», який набув Всеукраїнського значення, та ін.

Зазвичай екскурсія розпочинається саме з актового залу. «У нас виникла ідея поставити в даний зал манекени, які демонструють спорядження військових із різних родів військ, щоб наші відвідувачі могли побачити цікаві деталі з екіпірування снайпера, кулеметника, парамедика, спецпризначенця, танкіста. – ділиться головний зберігач фондів музею Олександр Пташинський, – Кожен образ доповнений повномаштабними макетами зброї. Наступний – зал пам’яті полеглих Героїв, потім виставкова кімната, у вітринах якої знаходяться реалістичні макети вибухонебезпечних предметів. На кожній екскурсії ми наголошуємо, особливо дітям, про правила поведінки та механізм дій в ситуаціях коли виявляєш підозрілий предмет в незалежності від того чи візуально він схожий на один з тих, що є у вітрині чи ні, адже ми живемо в час війни і завжди маємо дбати про свою безпеку». – додає наостанок Олександр Петрович.

Яскравим свідченням ворожої агресії та злочинів є невеличкий експозиційний зал, де у вітринах є і військові квитки денеерівських манкуртів-запроданців, і російських військовослужбовців, їхні жетони-смертники, нагородні годинники, зброя, форменний одяг, мобільні телефони, повна папка зі списками загарбників-тувинців, які приїхали аж із республіки тива, щоб окупувати село Ягідне на Чернігівщині і всіх мешканців до моменту деокупації у березні 2022 р. протримати у холоді та голоді в підвалі місцевої школи, зробивши із людей живий щит, бо оселилися на першому поверсі навчального закладу. Багатомовними є і збиті захисниками українського неба безпілотники у повному маштабі: іранський «Шахед», «Гербера», дрон-приманка «Пародія», розвідувальна «Зала», та інші.

Завершується екскурсія в повномаштабному макеті бліндажу. Втілити такий проєкт цього літа теж вдалося не без участі спонсорської допомоги та часткового фінансування із місцевого бюджету. «Уявіть собі атмосферу, коли сюди заходять діти і яке враження це справляє, – з усмішкою каже В. Голоднюк, – Вони бачать побут наших військових під землею в тих умовах, в яких перебувають Захисники. Ми старалися все відтворити з усіма тонкощами та зі збереженням реального побуту, тому консультувалися з військовими. В бліндажі «поселили» козаків (примітка автора – манекени) в формі українських військових, наповнили простір їхніми речами, макетами зброї, та іншими дрібницями. Вони схилилися над картою наче розглядають її, поруч – радіостанції. Один військовий вже відпочивав, бо він у спортивному одязі, тапочках, а цей – наче зайшов сюди після завдання, і скинувши бронежилет щойно присів на ліжко. На верхньому ярусі одного з ліжок ще один військовий дрімає у спальному мішку. На стінах є малюночки від діток, прапор з підписами… Навіть натягнули шнурівку, на якій буцім підсихає випраний одяг. Під ногами справжнісінька, привезена з фронту буржуйка. Вона була тріснута, військові її викинули, а ми забрали до Збаража, підрихтували, прилаштували дві труби, вмонтували жарівку, яка мигає, щоб створити ілюзію, що там і справді потріскує вогник, а чайник от-от закипить».

Працівники музею російсько-української війни з радістю чекають на відвідувачів. У рамках заходів, які організовавалися музеєм у стінах закладу побували неймовірні люди, які творять нашу історію вже сьогодні – відомі актори українського кіно та театру Ада Роговцева та її донька Катерина Степанкова, Захисники України –  Борис Харчук, Євген Нищук, Галина Алмазова, Михайло Діанов, Катерина Поліщук «Пташка», Микола В’юк, письменники та Захисники України Дмитро Лазуткін і Віталій Запека, письменник та відомий волонтер Руслан Горовий, волонтер з Херсонщини – Григорій Янченко «дядя Гриша», капелани отець Дмитро Поворотний та отець Ігор Федоришин, відомий художник-плакатист Нікіта Тітов, журналістка «Цензор.Нет» Віолетта Кіртока, та багато інших знаних людей, які є добрим прикладом для наслідування підростаючого покоління.

В планах на майбутнє – дооснастити музей екраном та проектором, а також доопрацювати концепцію залу Слави полеглих Героїв російсько-української війни: доповнити її меморі-книгами з інформацією про Захисників Збаражчини. До слова, цими днями на тему електронної Книги Пам’яті відбулася досить конструктивна зустріч із громадським діячем, членом Спілки журналістів України, продюсером проєкту «Книга пам’яті Тернопільщини. Герої російсько-української війни», який реалізовує громадська організація «Медіа-центр Тернопіль» – Тарасом Савчуком. Він поділився із директором музею інформацією про напрацювання ініціативної групи, яка проробила колосальну роботу зі збору інформації про Героїв Тернопільщини, та ознайомив із однойменним проєкту сайтом, де вже зібрані енциклопедичні біографічні відомості з фотокартками сто п’яти полеглих Воїнів Тернопільщини починаючи з 2014 року.

І наостанок додам, що Ви маєте відвідати музей, щоб побачити все на власні очі і пам’ятати!

Музей працює за адресою: м. Збараж, Тернопільський р-н, вул. Грушевського, буд.18 з понеділка до п’ятниці з 8:00-17:00 години. Домовитися про екскурсію можна за телефоном: 063 363 1256 – зберігач фондів Іванна Козира.