Героїв не вмирають: Тернопільщина прощається з віриними синами України

Ой Україно, Україно, знову вогнем і димом повита,

Скільки вже за Твою волю, синів Твоїх убито…  

Ой полечко, поле туманом повите,

А на тому полі два козаки вбито.

Один козак вбитий – багата родина,

Другий козак вбитий – бідна сиротина.

 

На багатім сині вишита сорочка,

А на сиротині нема ні шнурочка.

Над багатим сином плаче вся родина,

А над сиротою молода дівчина.

(А над сиротою чорний ворон кряче)

 

Над багатим сином висока могила,

А над сиротою червона калина.

Ой полечко, поле туманом повите,

А на тому полі два козаки вбито.

 

Був працьовитим чоловіком, який пішов боронити Україну…

7 жовтня жителі Коропецької громади віддали останню шану військовослужбовцю, механіку-водію 5-ї штурмової бригади, уродженнцю села Вістря, що на Монастирищині Петру Михайловичу ІВАНЦІВУ (10. 07. 1970 р.н.), який загинув 2 жовтня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Степове Синельниковського району Дніпропетровської області.

Світлої пам’яті  Петро був добрим, працьовитим чоловіком, який пішов боронити Україну.

«Висловлюємо щирі співчуття дружині Галині, сину Максиму, сестрам Лесі і Тетяні, з якими народився у трійні, старшому брату Володимиру, старшій сестрі Марії, усій зажуреній скорботній родині, близьким, друзям, побратимам», – написали у Коропецькій селищній раді.

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять, честь і шана Герою!

 

Мати нещодавно відійшла у засвіти, брат у полоні… 

7 жовтня жителі Збаразької громади віддали останню шану військовослужбовцю, молодшому інспектору прикордонної служби, мешканцю села Киданці Андрію Федоровичу ОВЕРКУ (11. 12. 1985 р.н.), серце якого перестало битися 30 вересня під час військової служби на Харківщині.

«У грудні Андрію Оверку мало б виповнитись 40…, але 30 вересня у розквіті сил під час служби у прикордонних військах він полинув світлим ангелом у Небеса… Поховали Героя на киданецькому цвинтарі. Нехай ніколи не заростає стежка до могили Андрія, ніколи не забувається його ім’я і його жертовність заради перемоги над російським ворогом», – йдеться у дописі Збаразької міської ради.

«В останню дорогу захисника проводжала багаточисельна громада – родина, близькі, побратими, однокласники, працівники з Кондитерської фабрики «ТЕРА», мешканці Збаразької громади, односельчани, представники влади та духовенство… Усі, хто знав Андрія, цінували його за його щирість, доброту та готовність завжди прийти на допомогу. Він безмежно любив своїх рідних, підтримував, піклувався про них… Важко знайти слова, які б змогли зменшити біль, що переживають батько, брат Тарас, рідні, близькі та друзі загиблого. На жаль, не минуло й місяця як відійшла у вічність мати нашого Андрія. І брат Микола перебуває у полоні… Хай Його стомлена душа знайде спокій у вічному царстві…», – написала у соцмережі адміністратор групи «Філія Центру культури і дозвілля с. Киданці» Марія Матвійчук.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

«Повинні пам’ятати заради кого та заради чого віддав життя…»

7 жовтня жителі Колиндянської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, заступника командира бойової машини-навідника, оператора 2-го штурмового батальйону. Солдата військової частини А****, мешканця села Пробіжна, що на Чортківщині Андрія Петровича ЯНІЦЬКОГО (14. 12. 1986 р.н.), який загинув 30 вересня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Степове Синельниковського району Дніпропетровської області.

Світлої пам’яті Андрія мобілізували 25 липня цього року. 

«Сьогодні похмурий та сумний день… до нашого села «на щиті» повертається Захисник – Яніцький Андрій… Так, простий, провів не дуже активне та, на жаль, коротке життя. Родина загиблого Героя, сусіди, друзі та знайомі повинні пам’ятати заради кого та заради чого віддав життя Андрій…», – написав у соцмережі староста Пробіжнянського старостинського округу Андрій Снігур.

«У цей день висловлюємо найщиріші співчуття дітям, братові, всім родичам і близьким Героя. Розділяємо спільно цей гіркий біль втрати…», – йдеться у дописі Колиндянської сільської ради.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Після лікування важкого поранення повернувся до побратимів… 

7 жовтня жителі Підволочиської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, солдата 63-ї окремої механізованої бригади, мешканця с. Мовчанівка Ігоря Степановича РИМАРА (23. 05. 1971 р.н.), серце якого зупинилося 1 жовтня під час проходження служби на Краматорському напрямку у Донецькій області.

«Ще у 2014 році, коли почалася війна, Ігор добровільно пішов на фронт. Довго перебував у зоні АТО, повертався лише на короткі перерви – щоб знову підписати контракт і продовжити службу. На Луганщині, він зустрів свою теперішню дружину Ірину. Вони жили там, господарювали, будували своє життя. Коли війна підійшла ближче до їхнього дому, Ігор, за словами рідних, просто відкрив браму, випустив усю живність, зібрав речі, посадив дружину в стареньку машину, узяв собаку – і так вони приїхали до Мовчанівки. Тут почали все з нуля, у старій хаті, але з великою вірою та любов’ю. У 2023 році Ігор отримав важке поранення – ногу зібрали на металевих пластинах, лікувався майже рік, але, відновившись, знову повернувся до побратимів… Серце воїна зупинилося поруч із тими, з ким він пройшов свій шлях боротьби. Ігор залишив у вічному смутку дружину, сина, дочку, онуків, сестру, родину, друзів…», – повідомили у Підволочиській селищній раді.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять, честь і слава Герою!

 

Змучене серце не витримало тягаря війни 

7 жовтня жителі Білобожницької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця села Буданів Антона Івановича ЯЦЕНЯКА (30. 06. 1982 р.н.), серце якого зупинилося 5 жовтня під час перебування на лікуванні в лікарні.

Світлої пам’яті Антон «З 2015 року по 2016 рік воїн був учасником АТО, а після початку повномасштабного вторгнення знову став на захист рідної землі. Герой цілковито віддав життєві сили на служіння Батьківщині. Змучене серце не витримало жахливого тягаря наслідків війни. Висловлюємо найщиріші співчуття матері, дружині, двом синам, двом братам, всім родичам і близьким Героя. Розділяємо спільно цей гіркий біль втрати», – йдеться в повідомленні Білобожницької сільської ради.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Серце перестало битися після тривалої хвороби

7 жовтня жителі Борщівської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця села Слобідка-Мушкатівська, солдата Віталія Петровича МІЛЯНОВСЬКОГО (30. 08. 1985 р.н.), серце якого перестало битися 2 жовтня після тривалої хвороби під час перебування на лікуванні в лікарні.

Світлої пам’яті Віталій був доброзичливим і щирим, життєрадісним і працьовитим, тому багато людей у соцмережі висловлювали великий сум і співчуття рідним захисника. Зокрема, Марія Котик написала: «Спочивай з миром, дитино. Хай буде тобі Царство Небесне. Він був моїм учнем, хорошою і доброю дитиною…».

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Рідні розшукували, сподівалися…

8 жовтня жителі Саранчуківської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця села Волощина, солдата Івана Івановича Гавдиду (9. 07. 1988 р.н.), який загинув 5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Катеринівка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Іван вважався безвісти зниклим, рідні сподівалися, що живий, сестра Наталія розшукувала…, але дива не сталося.  «Одинадцять місяців вважався безвісти зниклим. Місяці очікувань, віри та сподівань. Йому назавжди 36… Саранчуківська сільська територіальна громада висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Два з половиною роки вважався зниклим безвісти

9 жовтня жителі Борщівської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, уродженця села Мушкатівка, солдата Ярослава Омеляновича КРОЧАКА (3. 01. 1982 р.н.), який загинув 8 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області.

Світлої пам’яті Ярослав закінчив школу у рідному селі, у мирному житті був доброзичливим, щирим, справедливим чоловіком, який з перших днів повномасштабної війни став на захист рідної землі, був відважним і сміливим воїном, побував у багатьох гарячих точках фронту, тривалий час вважався зниклим безвісти, але, на жаль, після місяців очікування, віри та надії рідних підтвердилась інформація про його загибель.

«Щиро співчуваємо непоправній втраті сина, чоловіка, батька, друга. Вічна та світла пам’ять!», – написала у соцмережі Зоряна Гавриш.

«Царство Небесне тобі, тату. Нехай твоя душа спочиває у праведному світі, адже ти віддав життя заради нас. Ми завжди пам’ятатимемо тебе, наш Герою…», – написала у соцмережі після звістки про смерть батька та довгих місяців молитов і сподівань дочка полеглого Ксенія Крочак.

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!

Загинув під час одного зі своїх перших бойових виходів

9 жовтня жителі Тернопільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини А****, мешканця м. Тернопіль, солдата Миколу Васильовича ОРЛОВСЬКОГО (11. 07. 1980 р.н.), який загинув загинув 2 жовтня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Степове Синельниковського району Дніпропетровської області.

Світлої пам’яті Микола був доброзичливим, щирим, товариським, працьовитим і ввічливим чоловіком, любив риболовлю, був хорошим сім’янином. Він пішов захищати Батьківщину у липні цього року. Після військового вишколу,  на жаль, захисник загинув під час одного зі своїх перших бойових виходів.

«Орловський Микола Васильович – випускник нашої школи 1995 року (9-А клас) та батько учениці 8-Б класу Анни Орловської – загинув 2 жовтня на Дніпропетровщині… Однокласники, з якими вчився від першого класу, та друзі дитинства згадують про Миколу: добрий, щирий, непосидючий і трохи запальний… Як і всі хлопчаки, любив грати у футбол та сидіти за останньою партою… Після школи Микола Орловський опанував професію маляра-штукатура. Колеги згадуватимуть його як хорошу людину, друга, умілого майстра, який завжди допомагав людям, а коли розпочалася війна, не вагаючись, став на захист рідної землі… Наші співчуття донечці Анні, дружині Олі, матері Софії… Усім, хто знав Миколу, усім, кому небайдужа доля хороброго воїна, захисника…», – написала у соцмережі адміністратор групи Тернопільська ЗОШ № 11 – Планета №11 Алла Луценко.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Понад рік вважався зниклим безвісти

9 жовтня жителі Борщівської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця Борщева, молодшого сержанта Володимира Романовича Шкляра (6. 08. 1972 р.н.), який загинув 20 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Прогрес Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Володимир від липня минулого року вважався зниклим безвісти. Понад рік рідні очікували обнадійливої звістки, та, на жаль, дива не сталося…

У соцмережі сотні людей співчувають рідним Володимира, його сестрі Марії та висловлюють глибокий жаль з приводу загибелі воїна.

Поховали захисника у селі Тулин на Борщівщині.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

З перших днів повномасштабного вторгнення захищав Україну 

10 жовтня жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, кулеметника стрілецького віділення стрілецького взводу батальйону територіальної оборони військової частини А****, солдата Ігоря Зіновійовича ПРОКОПОВИЧА (2. 05. 1976 р.н.), який загинув 5 жовтня під час виконання бойового завдання поблизу населеного населеного пункту Тимофіївка Богодухівського району Харківської області.

Як згадують рідні та побратими Ігор був був доброю і світлою людиною, готовим завжди прийти на допомогу, цікавився технікою, особливо мотоциклами, займався лижним спортом. Працював будівельником, у КП «Об’єднання парків культури і відпочинку міста Тернополя». З перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати Батьківщину, брав участь у боях на передовій лінії фронту на Півдні та Сході України.

Світлої пам’яті Ігор залишив у вічному смутку батьків, сина, дружину Ольгу, сестру Галину та всю родину.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Серце зупинилося в лікарні

10 жовтня жителі Хоростківської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця Хоросткова, солдата Івана Андрійовича Кульку (1973 р.н.), серце якого перестало битися у жовтні в лікарні на Чернігівщині.

«У листопаді 2024 року Іван Андрійович був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив службу на Донецькому та Харківському, а у 2025 році –  на Чернігівському напрямках», – повідомили у Хоростківській міській раді.

Світлої пам’яті Івана згадують як щиросердного чоловіка, доброго сусіда, який готовий завжди був прийти на допомогу.

Поховали захисника у рідному місті.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Був вірним сином своєї землі

10 жовтня жителі Підгаєцької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця військової частини А****, уродженця села Старе Місто, старшого солдата Михайла Петровича Холодняка (25. 09. 1969 р.н.), серце якого перестало битися у жовтні під час перебування на лікуванні.

Світлої пам’яті «Михайло народився і проживав у селі Старе Місто. Він був доброю, щирою, працьовитою людиною і вірним сином своєї землі…», – повідомили у Підгаєцькій міські раді.

Поховали захисника у Підгайцях.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна і світла пам’ять Герою!

 

Був працьовитим і завжди допомагав іншим

10 жовтня жителі Скориківської громади віддали останню шану військовослужбовцю військової частини А****, мешканцю села Токи, що на Підволочищині, солдату Григорію Васильовичу МАРЧУКУ (8. 11. 1967 р.н.), серце якого перестало битися 7 жовтня внаслідок гострого ішемічного мозкового інсульту у медичному закладі Вінниці.

Світлої пам’яті Григорія рідні та близькі згадують як працьовитого, дуже доброго, щирого і позитивного чоловіка, брат якого Євген загинув під час війни в Афганістані.

«Клята війна позбавляє здоров’я, сили, життя, несправедливо забираючи батька, родича, сусіда, друга, односельчанина, який увесь свій вік важко працював і завжди допомагав іншим. Щирі співчуття рідним, близьким, усім, хто знав Григорія…», – йдеться в повідомленні Скориківської сільської ради.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна шана і пам’ять Герою!

 

«Пішло у вічність молоде, сповнене мрій і надій життя…»

11 жовтня жителі Борсуківської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, старшого стрільця, мешканця села Нападівка, що на Лановеччині Ігоря Вікторовича КРИВОГУБЦЯ (5. 04. 2001 р.н.), який загинув 31 грудня 2024 року під час виконання бойового (спеціального) завдання в районі населеного пункту Сонцівка Покровського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу.

Тривалий час захисник вважався зниклим безвісти. На жаль, підтвердилося, що його життя обірвалося на фронті…

«Тривалий час родина Ігоря жила з надією, що син, брат та внук повернеться додому живим. Усі молилися, чекали, вірили в диво. На жаль, стало відомо, що життя Захисника обірвалося на фронті… Разом із Ігорем пішло у вічність його молоде, сповнене мрій і надій життя. Він мав попереду стільки нездійсненних планів, теплих днів, щирих усмішок…», – йдеться у дописі Борсуківської територіальної ради.

Сотні людей у соцмережі висловлюють щирі співчуття рідним і великий жаль з приводу загибелі молодого воїна. Зокрема Зоя Парій написала: «Хороший, щирий, привітний, вічна і світла Ігорчику тобі пам’ять…».

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна шана і пам’ять Герою!

 

Загинув  на Курщині

12 жовтня жителі Великоберезовицької громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку військовослужбовця, командира відділення інженерних конструкцій інженерно-саперного взводу військової частини А****, уродженця села Заздрість, що на Теребовлянщині, мешканця села Мишковичі, молодшого сержанта Івана Володимировича Ляха (23. 03. 1983 р.н.), який загинув 6 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Плєхово Курської області.

Світлої пам’яті Іван «Після закінчення школи у Заздрості, здобув професію муляра-штукатура. Проживав у селі Мишковичі нашої громади. Був добрим, щедрим, дружелюбним і життєрадісним. Також він був хорошим чоловіком та люблячим батьком. 25 жовтня 2023 року був призваний на військову службу Довший час він вважався зниклим безвісти, у серцях рідних жевріла надія, що живий та нещодавно підтвердилась загибель воїна… У Героя залишилися дружина Любов, донька Софія, син Володимир та мама Любов…», – повідомили у Великоберезовицькій селищній раді.

«Війна забрала доброго, щирого, завжди усміхненого Іванка. Не можливо сприйняти цю втрату. Пекучий біль…», – написала у соцмережі Галина Архитко.

Поховали захисника у Мишковичах.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна шана і пам’ять Герою!