Героїв не вмирають: Тернопільщина прощається з вірними синами України

Як мало їм щастя судилося в житті…

Люди…

Чим завинила я в житті.

Може не так молилась Богу…

Везуть мого Василька на щиті.

Встеляйте йому квітами дорогу…

Ставайте на коліна перед ним.

Бо він життя віддав за Україну.

Останній шлях сьогодні в рідний дім.

Ми всі живим тебе чекали, сину…

Небо плаче і душа болить…

Не випросила долі я дитині.

Він Ангелом в Небесний стрій летить.

Тіло везуть додому в домовині…

Він за кордоном про війну почув.

Вернувся Україну боронити.

Першим пішов, син патріотом був.

І сили не було його спинити…

Соломія Українець

 

«Де взяти сили земленьці святій. Всіх на щитах стрічати в ріднім краю?…»

16 липня мешканці Гримайлівської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, інспектора прикордонної служби 2-ї категорії-оператора (БпПС) 3-го відділення інспекторів прикордонної служби 3-ої прикордонної застави 3-го відділу ПС (тип С) 2-ої прикордонної комендатури швидкого реагування військової частини**** старшого солдата, уродженця села Малі Бірки, що на Гусятинщині Василя Степановича ГАНДЯКА (17. 04. 1974 р.н.), який відійшов у засвіти 15 липня перебуваючи на реабілітації внаслідок раптового погіршення стану здоров’я.

Світлої пам’яті Василь, призваний під час мобілізації в 2023 році. Був відважним й сміливим воїном, вірним побратимом. У мирному житті доброзичливим і щирим чоловіком.

Наталя Кушнір присвятила воїнові віршовані рядки:

«…Знов на колінах і старий, й малий,

Дорога квітами усталена й розмаєм…

Де взяти сили земленьці святій

Всіх на щитах стрічати в ріднім краю?…»

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо дочці, рідним і близьким, друзям.

Вічна пам’ять та шана Герою!

 

Поховали захисника у рідному селі

16 липня жителі Саранчуківської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця с. Рибники, що на Бережанщині Василя Михайловича ПРОЦЮКА (5. 05. 1983 р.н.), серце якого перестало битися 10 липня під час проходження служби в навчальному центрі м. Дніпро.

Світлої пам’яті Василь мобілізований в ЗСУ 11 лютого 2025 року. Був добрим, щирим, життєрадісним чоловіком.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям…

Вічна пам’ять, шана і слава Герою!..

 

Повернувся з-за кордону, щоб стати на захист рідної землі

17 липня жителі Товстенської громади віддали останню шану військовослужбовцю водію-електрику,солдату, мешканцю села Дорогичівка, що на Заліщанщині Василю Павловичу МАЦІБОРКУ (21. 01. 2001 р.н.), який загинув 9 липня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Бересток Краматорського району Донецької області.

Світлої пам’яті Василь «Йому було лише 24… Вік, коли життя тільки починається, коли будуються плани, мрії, коли попереду – цілий світ. Але він поклав усе це на вівтар свободи України… З перших днів повномасштабного вторгнення росії повернувся з-за кордону, щоб стати на захист рідної землі. У бою отримав поранення, однак не залишив поле бою. Після лікування повернувся до побратимів і продовжив боротьбу — до останнього подиху… Він був був справжнім патріотом, добрим сином та братом, відданим другом і надійним побратимом», – повідомила Товстенська селищна рада.

Світлана Леськів присвятила воїнові віршовані рядки:

«Боже,чому забираєш найкращих –

Відданих, сильних, мужніх дітей?

Як же їх рідним в скорботі і плачі

Далі з цим жити щодня – день у день.

Господи, молим Тебе на колінах –

Не забирай в матерів сенс життя!

Чорна від плачу моя Україна…

Стогін, скорбота, сирени виття.

Нації цвіт – вони мріяли, жили.

Недокохали, на захист пішли.

Вони Україну понад все любили.

Життя своє юне у жертву віддали.

В плачі й руїнах моя Україна.

Кожного дня – дзвін скорботи луна.

Скільки ще? Доки ще? Боже, дай сили.

Коли закінчиться страшна та війна…»

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам.

Вічна пам’ять, честь та шана Герою…

 

Нікому не відмовляв у допомозі…

17 липня жителі Тернопільської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, молодшого інспектора прикордонної служби 2-ї категорії кухаря відділення тилового забезпечення прикордонного загону військової частини ****, Ярослава Івановича Мантулу (4. 09. 1988 р.н.), який загинув 10 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кругле Чугуївського району Харківської області, отримавши поранення, несумісні з життям.

Як згадують родичі та знайомі світлої пам’яті Ярослава, він був дуже доброю, чуйною і щирою людиною, нікому не відмовляв у допомозі, захищав Україну від січня 2023 року, був оператором дрона.

«Ярослав – син нашого земляка, уродженця села Буцики. Все своє дитинство і юнацькі роки він провів у нашому селі – у бабусі, де пройшли найтепліші та найщиріші миті його життя. Буцики назавжди залишилися для нього рідним і дорогим серцю місцем», –  йдеться у дописі на сторінці у соцмережі села Буцики, що на Гусятинщині.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Півтора року надій і сподівань…

17 липня жителі Саранчуківської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, стрільця-снайпера десантно-штурмових військ, мешканця с. Рибники, що на Бережанщині Ігоря Васильовича ЦЕПКАЛА (25. 02. 1988 р.н.), який загинув 10 лютого 2024 р. виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

Світлої пам’яті Ігор півтора року вважався безвісти зниклим. Відтоді рідні вірили, сподівалися, що воїн повернеться…

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам.

Вічна і світла пам’ять Герою!..

 

Серце перестало битися  після тривалої боротьби з недугою

17 липня жителі Нараївської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця військової частини А****, уродженця с. Нараїв, що на Бережанщині Михайла Євгеновича ЗАХАРКІВА (21. 11. 1970 р.н.), серце якого перестало битися  15 липня після тривалої боротьби з важкою недугою у лікарні м. Бережани.

Як розповіла рідна сестра мужнього воїна Лілія Яциків «Світлої пам’яті Михайло навчався у Нараївській восьмирічній школі, згодом у Кременецькому лісотехнічному технікумі, закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. У 1991 р. одружився. Разом з дружиною Марією прожили 34 роки спільного життя. Виховали 3 дітей. Рано втратив батька, став опорою для мами, брата та сестри. Працював на різних роботах. Коли почалася війна, то не вагаючись вступив у територіальну оборону с. Нараїв. У жовтні 2022 р. був мобілізований у ЗСУ. Служба проходила на різних напрямках. Під час служби на Харківському напрямку здоров’я різко погіршилося. 15 травня цього року поступив на лікування у військовий госпіталь м. Харків. Після цього перевели у Київ. 30 травня було проведено операцію у лікарні в Тернополі, що дало надію покращення стану здоров’я. Але підступна онкологічна хвороба прогресувала…».

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо дружині, дітям, сестрі, брату, рідним і близьким, побратимам.

Вічна пам’ять і шана Герою!..

 

Поховали на Кіровоградщині

20 липня мешканці Бучацької та Олександрівської громад, що на Кіровоградщині віддали останню шану військовослужбовцю, стрільцю-помічнику гранатометника десантно-штурмового відділення, десантно-штурмового взводу, десантно-штурмової роти, десантно-штурмового батальйону, солдату, мешканцю с. Родниківка  Валерію Тарасовичу ЧАБРАКУ (22. 02. 1993 р.н.), який загинув 13 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кіндратівка Сумської області.

Світлої пам’яті Валерій народився в селі Родниківка. Згодом родина переїхала на Бучаччину, там навчався в школі, вступив до ПТУ, здобув професію – будівельника. Працював охоронцем, в будівельній сфері. В 2015 р. повернувся в рідне село. Працював у сільськогосподарському підприємстві, а також за кордоном.

«Валерій був не лише мужнім воїном, а й люблячим батьком, сином і чоловіком. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів та всіх односельців», – йдеться у дописі в соцмережі Олександрівської селищної ради.

Поховали захисника у Родниківці.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам.

Вічна пам’ять і шана Герою!..

 

У квітні цього року був нагороджений «Золотим Хрестом»

21 липня жителі Залозецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, стрільця-помічника гранатометника військової частини А****, мешканця села Загір’я, що на Зборівщині, солдата Володимира Романовича ГОРОХОВСЬКОГО (1. 06. 1975 р.н.),  який загинув  11 липня під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області.

Світлої пам’яті Володимир був відважним, відповідальним і мужнім воїном, у квітні цього року був нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам.

Вічна пам’ять і слава Герою!..

 

Був турботливим сином, люблячим чоловіком і батьком

21 липня жителі Скалатської громади віддали останню шану військовослужбовцю, мешканцю с. Криве, що на Підволочищині Володимиру Степановичу БАЮ (12. 09. 1980 р.н.), який загинув під час виконання бойового завдання.

«…Ми запам’ятаємо його не лише як воїна. А як добру людину, щиру, справедливу, свою. Він був турботливим сином, люблячим чоловіком і батьком, добрим сусідом і справжнім патріотом. Завжди щирий, спокійний, працьовитий – таким його пам’ятає кожен, хто знав. Таким він залишиться в нашій пам’яті – назавжди…», – йдеться на сторінці гімназії с. Криве.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо дружині Ірині рідним і близьким, побратимам.

Вічна пам’ять і шана Герою!..

 

Загинув на Донеччині

22 липня жителі Підгаєцької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця військової частини А****, мешканця села Вага Павла БОЙКА (12. 09. 1980 р.н.), який загинув 9 липня 2022 року виконуючи бойове завдання в районі Часового Яру на Донеччині.

Світлої пам’яті Павло був мобілізований 3 березня 2022 року, служив у роті охорони 7-го відділу Тернопільського ТЦК та СП, згодом – у військовій частині.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам.

Вічна пам’ять і шана Герою!..

 

Був доброзичливим і працьовитим

22 липня жителі Зборівської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця м. Зборів  Ярослава Йосиповича ВЛАСЮКА (6. 01. 1970 р. н.), серце якого перестало битися 12 липня у місці тимчасової дислокації підрозділу в районі населеного пункту Зоряне Дніпропетровської області.

Світлої пам’яті Ярослав був доброзичливим, щирим, працьовитим чоловік, який нікому не відовляв у допомозі.

Поховали захисника у рідному місті.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам.

Вічна пам’ять і слава Герою!..