Небесний легіон прийняв нових захисників з Тернопільщини

«Це була людина-душа»…

25 листопада жителі Тернопільської громади віддали останню шану військовослужбовцю, головному сержанту стрілецької роти військової частини А… Віталію Любомировичу БАБІЮ (30. 07. 1985 р. н.), який помер 18 листопада від отриманих поранень під час виконання бойового завдання 15 листопада у Запорізькій області.

Світлої пам’яті Віталій навчався у ЗУНУ. Пішов на фронт у 2014 році. Воював на Луганщині. Напередодні повномасштабної війни поновив контракт. Служив на Полтавському, Сумському, Харківському напрямках, де отримав поранення.

Бойові побратими згадують Віталія лише дуже добрими словами – «Це була людина-душа».

Поховали захисника на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.

Щирі співчуття матері Марії, дружині Ірині, сестрі, усій родині та близьким…

Вічна та світла пам’ять Герою!..

Понад пів року вважався зниклим безвісти

26 листопада жителі Бучацької громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку військовослужбовця, стрільця-санітара 1-го єгерського відділення, мешканця Бучача Руслана Богдановича ГРИЦІВА (1978 р. н.), який загинув під час виконання бойового завдання 3 травня цього року поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області.

Справжній патріот, вірний захисник України. Таким світлої пам’яті Руслан назавжди залишиться у пам’яті жителів Бучача.

Поховали мужнього воїна на бучацькому кладовищі у Нагірянці.

Щиро співчуваємо матері захисника Тетяні, дружині Юлії, донечці Валерії та усім рідним і близьким…

Вічна слава і шана Герою!..

Матір втратила вже третього сина

28 листопада жителі Лановецької громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку військовослужбовця, солдата десантно-штурмового відділення, мешканця села Михайлівка Олександра Миколайовича ГОНЧАРЕНКА (15. 04. 1980 р. н.), який загинув 22 листопада під час бойових дій на Курщині.

Світлої пам’яті Олександр залишив у вічному смутку матір, яка навіки попрощалася вже з третім сином, дружину, сестру і всю родину та близьких.

Поховали мужнього воїна у с. Михайлівка.

Щирі співчуття рідним і близьким…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Був командир ракетно-зенітного взводу

29 листопада жителі Іване-Пустенської громади, що на Борщівщині провели в останню путь військовослужбовця, командира зенітного ракетного взводу, молодшого лейтенанта, мешканця села Іване-Пусте Михайла Богдановича БУРОГО (3. 11. 1993 р. н.), який загинув 25 листопада під час виконання бойового завдання,

Світлої пам’яті Михайло народився у с. Романів на Львівщині, з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України.

Захисник у пам’яті близьких завжди залишиться добрим, щирим, усміхненим, який любив життя та Україну.

Мужній воїн залишив у вічному смутку матір, дружину, сина, брата…

Щирі співчуття рідним та близьким, розділяємо біль їх непоправної втрати…

Вічна пам’ять та слава Герою!..

«Ви розумієте, що захищати Україну мають усі…»

29 листопада жителі Кременецької громади віддали останню шану військовослужбовець, командир 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти  військової частини А****, молодший лейтенант, мешканцю села Веселівка Віктору Феоктістовичу КАЩУКУ (11. 02. 1982 р. н.), який помер 26 листопада у КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» від ран, отриманих під час виконання бойового завдання в Запорізькій області.

Світлої пам’яті Віктор закінчив Кременецьку ЗОШ №5, працював заступником директора у ТОВ «Газ-Пласт», у перший день повномасштабного вторгнення добровільно пішов захищати батьківщину в лавах батальйону 105 обр ТРО. Рідним сказав: «Ви розумієте, що захищати Україну мають усі».

Без люблячого татуся залишилося троє дітей, у вічному смутку дружина Валентина й уся родина.

Поховали полеглого захисника на кладовищі у селі Веселівка.

Висловлюємо співчуття рідним, близьким та усіх хто знав Героя Віктора!

Вічна пам’ять і слава українському воїну,

Останню дорогу встелили пелюстками квітів…

29 листопада жителі Великогаївської громади віддали останню шану військовослужбовцю, мешканцю села Застінка Петру Володимировичу СУХЕЦЬКОМУ (12. 08. 1993 р. н.), який загинув 26 листопада під час виконання бойового завдання  поблизу населеного пункту Багатир Волноваського району Донецької області.

До війни світлої пам’яті Петро працював у ВАТ «Птахофабрика Тернопільська». Його мобілізували у лютому цього року. У військовій частині був майстром ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Захисника згадують, як доброго, щирого, завжди усміхненого чоловіка й справжнього патріота.

У рідному селі Героя зустріли на колінах вздовж дороги, вистеленої квітами та лампадками. Тіло несли селом до рідної хати, біля воріт якої зустрічав онука дідусь… Як колись зі школи, а сьогодні… з війни, щоб назавжди попрощатися.

Щиро співчуваємо матері Олександрі, сестрі Ірині, дідусеві Роману, усім рідним і близьким…

Доземний уклін і вічна памʼять воїну-Герою!..

Був життєрадісним і товариським…

30 листопада жителі Тернопільської громади віддали останню шану військовослужбовцю начальнику варти стрілецького взводу (з охорони та оборони важливого державного об’єкта) стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону Національної гвардії України, головному сержанту Андрію Петровичу  ІВАНЦІВУ (13. 05. 1971 р. н.), який загинув 15 листопада під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гродівка Покровського району Донецькій області.

У день загибелі світлої пам’яті Андрія виповнилося 21 рік, як він одружився. Сестра Ольга про Героя у соцмережі написала: «Дорогий братику, татку, коханий… Ти був життєрадісним, товариським, грав на саксофоні та вмів зробити ремонт у хаті, зварити борщ і…. тринадцять днів сміливо вистояв на позиції. Чи важко тобі було, ти нам, напевно, вже не розкажеш, але знай, що пам’ять про твій подвиг житиме у наших серцях…»

Не стримує пекучого болю й дружина Ірина: «Мій коханий чоловік назавжди прибув додому. Тепер він Янгол – захисник України, охоронець нашої сім’ї. Дякую побратимам, які у надзвичайно важких обставинах, під обстрілами винесли тіло. Назавжди в моєму серці…».

Поховали захисника на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.

Щирі співчуття рідним і близьким…

Вічна пам’ять та слава Герою!…

Пішов до Бога, щоби поповнити ряди Небесних воїнів

1 грудня жителі Озернянської громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця села Сировари Михайла Михайловича КОСТЮКА, серце якого перестало битися 29 листопада під час його перебування у відпустці.

Світлий, добрий спомин про захисника України, назавжди залишиться в серцях та спогадах його рідних, родичів, бойових побратимів…

Поховали мужнього воїна у Сироварах.

Щирі співчуття рідним та близьким …

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Був доброзичливим, світлою і скромною людиною…

1 грудня жителі Тернопільської громади віддали останню шану військовослужбовцю, Івану Ігоровичу СМОЛЮХУ (21. 08. 1997 р. н.), який загинув 9 листопада під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Світлої пам’яті Іван закінчив тернопільську ЗОШ № 11, факультет прикладних інформаційних технологій та електроінженерії ТНТУ ім. І. Пулюя (2019 р.), отримав диплом магістра.

Надзвичайно людяний, скромний, готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу, таким пам’ятають Івана шкільні друзі і вчителі… Ще студентом був активним та цілеспрямованим, таким залишився у житті. Був надійним другом, світлою людиною, відданим патріотом… – так згадують про нього у рідному виші.

Поховали на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуваємо рідним і близьким Захисника….

Вічна пам’ять, шана та слава Герою!…

Герої не вмирають!