Останні дороги встелили квітами… Тернопільщина прощається з вірними синами України

Був вмілим будівельником…

19 листопада жителі Підволочиської громади провели в останню життєву дорогу військовослужбовця, сержанта 33-ї окремої механізованої бригади сухопутних військ ЗСУ, мешканця села Хмелиська Ігоря Олеговича БОХЕНКА (6. 12. 1981 р.н).

Після важкого поранення на полі бою в Донецькій області світлої пам’яті Ігоря евакуювали до найближчої лікарні, а потім перевезли до Одеси. Там, 11 листопада, не приходячи до тями, він завершив своє жертовне життя. До останнього подиху поруч була його кохана дружина – тримаючи його за руку, вона не втрачала надії, що він повернеться додому…

Мужній  воїн був люблячим батьком, коханим чоловіком, добрим сином і братом, а ще вмілим будівельником, таким його згадують односельці.

Щирі співчуваємо рідним, близьким та друзям Захисника.

Вічна памʼять та шана Герою!

Загинув на Бахмутському напрямку

19 листопада жителі Козівської громади віддали останню шану військовослужбовцю, командиру стрілецького відділення стрілецького взводу в/ч А****, мешканцю Козови Андрію Михайловичу СКАВІНСЬКОМУ (1967 р. н.), який загинув 14 листопада на Бахмутському напрямку.

Світлої пам’яті Андрій приєднався до лав ЗСУ у червні цього року.

Поховали мужнього воїна у Козові.

Щиро співчуваємо дружині, сину, доньці та всій родині загиблого.

Вічна памʼять та слава Герою!…

Поповнив Небесне воїнство…

20 листопада жителі Підгаєцької громади провели в останню життєву дорогу військовослужбовця, сержанта, робітника 2-го інженерного відділення 5-го інженерного взводу 2-ої інженерної роти в/ч А ****, мешканця с. Галич Петра КОСТЕНКА (1976 р. н.).

Поховали мужнього воїна у Підгайцях.

Щиро співчуваємо рідним і близьким!..

Вічна памʼять та шана Герою!..

Був щирим патріотом України…

20 листопада жителі Козівської громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця селища Козова Сергія Івановича МЕЛЬНИЧКА (3. 06. 1988 р. н.), який загинув 14 листопада поблизу населеного пункту Мартинівка Курської області.

Світлої пам’яті Сергій народився у Києві. Згодом разом із матір’ю переїхав жити у Козову, був членом громадського формування «Самооборона Козівщини», Козівського відокремленого підрозділу громадської ветеранської організації «Спілка бійців та волонтерів АТО «Сила України».

У червні цього року був призваний до лав ЗСУ.

Поховали мужнього воїна у Козові.

Щиро співчуваємо родині загиблого, близьким.

Вічна памʼять і слава Герою!…

Мав золоті руки…

22 листопада жителі Чортківської громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку, військовослужбовця,  мешканця села Росохач Павла Богдановича САВКУ (25.12.1970 – 19.11.2024).

Світлої пам’яті Павло до війни працював будівельником, майстром, різноробочим. Мав направду золоті руки, брався за будь-яку роботу, часто залюбки допомагав рідному селу. Його призвали на військову службу у 2023 році, де служив у частинах забезпечення. Згодом у нього загострились проблеми зі здоров’ям. Захисник помер у Козятинській лікарні, маючи діагноз гострий гнійний менінгіт та церебральну кому.

У воїна залишились донька та син.

Поховали Героя у Росохачі.

Щирі співчуваємо рідним, близьким та друзям Захисника.

Вічна памʼять та шана Герою!…

Вважався зниклим безвісти від весни цього року

22 листопада жителі Збаразької громади віддали останню шану, військовослужбовцю, водію інженерно-саперного взводу, мешканцю с. Тарасівка Назарію Васильовичу НЕДОБІЙЧУКУ (16. 02. 1993 р. н.), який загинув 29 березня цього року внаслідок ракетного удару поблизу селища Малинівка Харківської області.

Світлої пам’яті Назар, який вважався зниклим безвісти від весни цього року, врешті знайшов вічний спочинок у рідній землі, на сільському цвинтарі села Тарасівка.

Щиро розділяємо з родиною біль великої непоправної втрати…

Світла і вічна пам’ять і Герою!..

Довга дорога додому

22 листопада жителі Великодедеркальської громади назавжди попрощалася з військовослужбовцем, старшим стрільцем 1-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А****, жителем села Садки, що на Шумщині, солдатом Дмитром Васильовичем САМОСЮКОМ (1995 р. н.), який загинув 19 лютого цього року в районі населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Поховали світлої пам’яті Дмитра у рідному селі.

Щирі співчуття рідним і близьким…

Вічна пам’ять, шана і слава Герою!..

Був майстром спорту міжнародного класу

22 листопада жителі Тернопільської громади провели в останню путь військовослужбовця, інспектора прикордонної служби Івана Михайловича ХОМІВА (6. 07. 1993 р. н.), який загинув 17 листопада під час виконання бойового завдання в Харківській області.

Знайомі так близькі світлої пам’яті Івана розповідають, що він був хорошим, чесним чоловіком, добре вчився у школі, в обласній ШВСМ, був вмілим спортсменом (майстер спорту України міжнародного класу з велоспорту) і тренером.

Мужнього воїна поховали на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.

Родині та близьким – щирі співчуття… Вічна шана і пам’ять Герою!..

 2,7 роки надій та сподівань

23 листопада жителі Збаразької громади провели в останню життєву дорогу військовослужбовця, стрільця-санітара мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Романа Івановича ЗАБОРОВСЬКОГО (1. 02. 1975 р. н.), який загинув 25 квітня 2022 р. під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Велика Комишуваха Ізюмського району Харківської області.

Світлої пам’яті Роман був учасником АТО, воював за свою велику родину, за брата і шестеро сестер, за їхні сім’ї, за рідне село, за можливість повернутись до мирної праці токаря. Але мріям здійснитись не судилось…

Ширі співчуття рідним і близьким… Вічна слава і пам’ять Герою!..

Був справжнім патріотом

24 листопада жителі Тернопільської громади віддали останню шану військовослужбовцю, уродженцю селища Козова Миколі Миколайовичу ГОЛОВЕНКУ (5. 09. 1989 р. н.), який загинув 12 листопада під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гродівка, Покровського району, Донецької області.

Знайомі так близькі світлої пам’яті Миколи розповідають, що він був високосвіченим інтелектуалом і ерудитом, волонтером, патріотом, громадським діячем.

Пішов добровольцем захищати Батьківщину з перших днів повномасштабного вторгнення.

12 листопада Микола перестав виходити на зв’язок. Дружина Олена, рідні сподівалися на диво, хоч побратими та командування підтверджували, що Микола загинув. На жаль, дива не сталося…

Захисника поховали на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.

Щирі співчуття рідним, близьким, друзям воїна.

Вічна слава, шана і пам’ять Герою!..

Поховали у родинному селі

25 листопада жителі Підволочиської громади провели в останню життєву дорогу солдата резерву 28-ї окремої механізованої бригади, мешканця села Рожиськ Романа Євгеновича ЛИПКУ (21. 02. 1975 р. н.), який помер 20 листопада після важкої хвороби у військовому госпіталі.

Поховали світлої пам’яті Романа у родинному селі.

Щирі співчуття рідним мужнього воїна, нехай Господь дарує йому вічний спокій в своєму Царстві…

Вічна слава і памʼять Герою!..