В Бережанській бібіліотеці презентували книгу Галини Козак “Дівчина на білому коні”

В Бережанській бібіліотеці імені Тараса Шевченка та фаховому коледжі відбулися презентації нової книги письменниці Галини Козак “Дівчина на білому коні”, яка присвячена національно – визвольній боротьбі на Бережанщині у 1940 – 1950-х роках.

Авторка на зустрічі розповіла про героїчне протистояння ворогові і незламність борців із сіл Бережанського краю. Звичайні трудівники, які споконвіку засівали землю і збирали хліб, ростили дітей, в час визвольних змагань зі зброєю в руках боронили рідну землю. Письменниця відвідала місця, де відбувались історичні події, вона спілкувалась з людьми, які бережуть пам’ять про земляків – героїв.

У книзі розповідається, як господарська і патріотична родина Бойчуків офірувала для боротьби за Україну п’ятеро дітей, які мужніми вчинками та важкою працею створювали українську державу. Хлопці і дівчата з навколишніх сіл Тростянця, Слов’ятина, Божикова, Жукова вступали до Організації українських націоналістів. В лісових криївках відбувалися вишколи УПА, діяла підстаршинська школа, підпільна друкарня, працював шпиталь для поранених бійців.

Не оминула борців у той час і бережанська в’язниця, тортури більшовиків. Змучені, виснажені люди зазнавали катувань, багато було понівечених і замордованих чоловіків, жінок, молодих дівчат і хлопців. Коли більшовицька влада поспіхом відступала, то здійснила великий злочин, провела масове знищення в’язнів бережанської тюрми. Вбивства здійснювали без суду, кати розстрілювали людей, добивали їх чоботами, лопатами.Тіла замордованих українців родичі знаходили в річці.

Гостинна хата родини Бойчуків приймала провідників ОУН, давала прихисток для нарад і вишколів, була куточком для єдності і натхненної спільної праці для блага рідного краю. А ще символом нескореного духу стала гора Лисоня, уславлена невмирущими подвигами українських січових стрільців. В цьому святому місці українці поклялися невпинно боротися за Україну до переможного кінця.

Письменниця Галина Козак розповідає у книзі про розбудову повстанської армії, про славних провідників. Вірним помічником для станичної Наталки Бойчук був білий кінь на ім’я Вітер, який допомагав їй у жертовній боротьбі і мчав до перемоги. Її родину вивезли до Сибіру, хату спалили, а вона вижила і до кінця життя залишилась чесною українкою, пройшовши через тюремну неволю. В книзі поруч з героїчною боротьбою переплітаються зворушливі історії про силу кохання та незрадливої любови, яка підтримувала молодих повстанців у найважчий час. Книга Галини Козак “Дівчина на білому коні” є виявом великої пошани і вдячності до мужніх борців за свободу України.