Повернулись “на щиті”: Тернопільщина прощається з вірними синами України

Їх піт і кров освятили українську землю…

Серце крається від болю та жалю…

8 жовтня жителі Підгаєцької громади провели в останню дорогу військовослужбовця, солдата 80-ї окремої десантно-штурмової бригади,  солдата, уродженця села Голгоча Григорія ГАВРИЛЮКА (27. 10. 1986 р. н.).

Його смерть – це велика втрата для родини, громади та країни. Ми щиро співчуваємо рідним і близьким у цей важкий час. Схиляємо голови перед його подвигом і героїзмом. Він залишиться в наших серцях як приклад мужності та самопожертви.

Вічна пам’ять і слава Герою!…

Був щирим та добрим…

8 жовтня жителі Кременецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, механіка-водія 2 відділення 2 взводу 2 роти військової частини А****, жителя села Зеблази Богдана Вікторовича ГНАТЮКА (25. 08. 2000 р. н.), який загинув 3 жовтня під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Про нього згадують як щиру, добру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

Висловлюємо співчуття рідним, близьким та усіх хто знав Героя Богдана… Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!..

Поховали воїна-сироту

8 жовтня жителі Козівської громади провели в останню путь військовослужбовця, мешканця с. Козівка Миколу Петровича ГАВАРУ (18. 12. 1982 р. н). Світлої пам’яті Микола народився у Золочові на Львівщині. Нелегкою була його життєва дорога. У молодому віці став круглим сиротою: спочатку поховав матір, згодом і батька. Попри нелегкі життєві випробування залишався добрим, щирим та чесним.

До лав ЗСУ приєднався у березні 2024 року. Під час несення служби отримав важке поранення. Після тривалої хвороби військовослужбовець помер.

Поховали Героя у Козівці. Щиро співчуваємо родині покійного Миколи. Вічна пам’ять та шана воїну!..

Мріяв про мирне життя у вільній Україні

9 жовтня жителі Бучацької громади віддали останню шану військовослужбовцю, кулеметнику 3-го стрілецького відділення, уродженцю с. Жизномир Віктору Степановичу КРИВЕНЬКОМУ (1997 – 23. 07. 2023),  який загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області.

Світлої пам’яті Віктор був зразковим сином та братом. Завжди привітний та радісний – таким Героя запам’ятають односельці, побратими і всі, хто був з ним знайомий. Він мріяв про мирне життя у вільній Україні. За це й віддав своє молоде життя.

Поховали Героя у родинному селі.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким захисника. Вічна пам’ять Герою!…

Поклав своє життя на вівтар незалежності

9 жовтня жителі Тернопільської та Озерянської громад віддали останню шану військовослужбовцю, жителю с. Цебрів Івану Васильовичу ЧЕРЕШНЮКУ (9. 10. 1968 р. н.), який загинув 4 жовтня під час виконання бойового завдання на Херсонщині.

Світлої пам’яті Іван був не лише відданим воїном, але й чудовою людиною, люблячим чоловіком, батьком і дідусем. Він завжди дбав про свою сім’ю, був опорою для дружини, найкращим другом для дітей Христини та Віталія.

Схиляємо голови перед мужністю і жертовністю Героя. Його відвага назавжди залишиться у серці кожного українця….

Війна забирає найкращих

9 жовтня  жителі Мельнице-Подільської громади віддали останню шану військовослужбовцю, головному сержанту ЗСУ, жителю села Дністрове Андрію Васильовичу ІВАНЮКУ (4. 01. 1990 р. н.), який загинув 2 жовтня внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Глушківка Харківської області.

Світлої пам’яті Андрій був справжнім патріотом, любив історію. Його вчителька історії казала, що він стане найкращим істориком, але вона помилилася, він став її творцем, який ще 10 років тому покинув рідний дім, щоби боронити Україну від московського окупанта. Вірний військовому обов’язку минулого року Андрій отримав нагороду від Президента України.

Як написала у соцмережі сестра Андрія Тетяна Долиняк: «Ти був надзвичайним, бо вмів бути з людьми не тільки у світлі, а й у найгірші і найтяжчі моменти їхнього життя. Ти був і з Україною у найтяжчі моменти її сучасності. Твої піт і кров освятили її землю. Ти повертаєшся НА ЩИТІ… А інакше і не могло напевно бути, Ти жив як Воїн і загинув як Воїн… Дякую Тобі за те, що Ти у мене був. Дякую за те, що був саме таким, яким Ти був! Дякую Тобі за Твій Чин!..».

Висловлюємо щирі співчуття дружині, сину, рідним та близьким.

Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій душі Героя!..

Віддав своє життя за мирне небо над Україною

9 жовтня жителі Озерянської громади провели останньою життєвою дорогою  військовослужбовця, жителя с. Цебрів Ігоря Олеговича БОРИСА (17. 02. 1996 – 6. 06. 2024), який загинув біля населеного пункту Новодарівка Пологівського району Запорізької області.

16 липня тіло світлої пам’яті Ігоря, було евакуйоване і 4 жовтня ідентифіковано в КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи».

У скорботі низько схиляємо голови перед світлою памʼяттю Героя та висловлюємо співчуття, спільно розділяючи біль втрати з рідними та близькими, який до останнього подиху віддано боронив рідну землю. Вічна слава Герою!..

Був хірургом, але замість скальпеля взяв до рук зброю

10 жовтня жителі Тернопільської громади віддали останню шану військовослужбовцю Ярославу Володимировичу САВЧАКУ (1965 – 17. 05. 2023), який загинув, захищаючи Україну на Харківщині. Світлої пам’яті Ярослав вважався зниклим безвісти з 17 травня 2023 року.

Ярocлaв Caвчaк зaкiнчив у 1990 р. Тернoпiльcький держaвний медичний інститут (нині національний медичний університет). З першoгo дня пoвнoмacштaбнoгo втoргнення дoбрoвoльцем пiшoв зaхищaти Укрaїну вiд рociйcьких oкупaнтiв. Вiн був хiрургoм, aле зaмicть cкaльпеля взяв дo рук збрoю, бo ввaжaв, щo тaк пoтрiбнiше в цей чac.

Поховали Героя на Микулинецькому кладовищі.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким нашого захисника. Нехай пам’ять про Ярослава назавжди залишиться у серцях кожного українця!..

Помер після важкого поранення

10 жовтня жителі Шумської громади провели в останню дорогу військовослужбовця, командира гранатомета протитанкового взводу механізованого батальйону, уродженця с. Тилявка Віктора Миколайовича ГРИЦЮКА (1974 р. н.), який помер 1 жовтня у лікарні м. Одеса внаслідок отриманих поранень під час бойових дій у Донецькій області.

Мужній воїн Віктор Грицюк став до лав ЗСУ ще у 2016 році. Був неодноразово поранений, лікувався і повертався до своїх побратимів. Був доброзичливою людиною і люблячим батьком. Завжди готовий допомогти та відстояти правду.

Поховали Героя у родинному селі.

Співчуття рідним… Вічна пам’ять і слава нашому захиснику!..

Збаражчина знову у невимовній скорботі…

11 жовтня жителі Збаразької громади віддали останню шану військовослужбовцю, старшому солдату, мешканцю с. Заруддя Василю Васильовичу ЗАЙЦЮ (12. 05. 1983 – 08. 10. 2024), який загинув поблизу населеного пункту Преображенка Запорізької області внаслідок авіаційного удару.

Мужній воїн став на захист України з першого дня повномасштабного вторгнення російського агресора. Служив в артилерійському дивізіоні.

Щиро співчуваємо осиротілим доньці та сину, батькам, дружині, усій родині та близьким.

Вічна слава та пам’ять Герою!..

До останнього подиху відстоював незалежність України

11 жовтня жителі Залозецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, навідника відділення морської піхоти, матроса, уродженця с. Вістря, що на Монастирищині, мешканця с. Бліх Тараса Михайловича ОБЛЕЩУКА (18. 11. 1989 – 12. 03. 2024), який загинув час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кринки Херсонської області.

7 жовтня тіло світлої пам’яті Тараса ідентифікувало бюро судово-медичної експертизи.

В серцях близьких, рідних, друзів та побратимів він навічно залишиться Героєм, який до останнього подиху відстоював територіальну цілісність та незалежність нашої держави.

Вічна пам’ять та слава захиснику України!..

Був мужнім воїном і доброю людиною

12 жовтня жителі Тернопільської громади віддали останню шану військовослужбовцю, солдату 56-го окремого батальйону сил ТрО Тарасу Петровичу ВАСИЛЬЄВУ (19. 03. 1980 р. н.), який загинув 6 жовтня під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Поховали мужнього воїна на Микулинецькому кладовищі.

Співчуваємо родині та близьким Тараса. Світлої пам’яті Тарас назавжди залишиться в нашій пам’яті як приклад відваги та відданості Україні.

Вічна слава Герою!..

Устань, Тарасе, устань, козаче!

Усе село за тобою плаче…

13 жовтня жителі Колиндянської громади, що на Чортківщині провели в останню дорогу військовослужбовця, старшого навідника гранатометного взводу, старшого солдата Тараса Володимировича КУЧМІЯ (5. 02. 1995 р.). Світлої пам’яті Тарас 6 жовтня під час ворожих штурмових дій в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області отримав множинні важкі поранення, після чого зник безвісти. Чекали, вірили, надіялися… Але після проведення пошукових заходів воїна знайшли мертвим.

Мужній воїн відстоював незалежність України з 2014 року. 12 липня 2022 р. був призваний на військову службу.

Поховали Героя у родинному селі Великих Чорнокінцях.

Щиро співчуваємо матері та всій родині, але немає таких слів, щоб змогли полегшити, розрадити і дати знову сенс жити щасливо матері, яка втратила єдиного люблячого сина… Він покинув цей світ, щоб приєднатися до небесного воїнства та навіки стояти на захисті нашої країни.

Як написав Василь Паламар у вірші-присвяті Тарасу:

Ти обіцяв єдиній мамі,

Що жити будеш, що будеш з нами!

Тобі, Тарасе, сім’ю б створити,

А дзвони вже б’ють – нам тебе хоронити!

«Мамо прости, що все так склалось,

Життя моє так рано обірвалось!…».

Вічна слава та пам’ять Герою!..

Герої не вмирають!