Віддав молоде життя заради мирного неба

10 вересня жителі Кременецької міської громади віддали останню шану солдату, старшому стрільцю-оператору 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А****, жителю міста Кременець Валерію Богдановичу НАНОВСЬКОМУ (1982 р. н.), який загинув 3 вересня під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

Висловлюємо співчуття рідним, близьким та усіх хто знав Героя Валерія! Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!

Був справжнім патріотом

10 вересня жителі Борсуківської громади віддали останню шану військовослужбовцю, головному сержанту, жителю с. Нападівка  Сергію Ігоровичу АНДРІЙЧУКУ (16. 04. 1982 р. н.), який загинув 5 вересня виконуючи бойове завдання поблизу Білогорівки Лисичанської міської громади, Сєвєродонецького району, Луганської області.

Мужній воїн став на захист територіальної цілісності нашої держави ще в часи проведення антитерористичної операції, а з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації, не вагаючись, у складі одного з підрозділів аеромобільних військ пішов боронити рідну землю від ворога.

Попрощатись та провести в останню дорогу воїна Сергія прийшли його рідні, друзі, побратими, односельці. Усі, хто добре знав Сергія, згадують його як щиру та надзвичайно позитивну людину, справжнього патріота своєї держави. Сину загиблого захисника вручили державний прапор України, як символ держави, в якій вірно і до кінця своїх днів служив його батько.

Вічна пам’ять та шана Герою!

Майже тиждень боролися за життя

10 вересня Борщівська громада провела останньою земною дорогою до місця вічного спочинку військовослужбовця, жителя Борщева Валентина Євгеновича ВОВЧУКА (5. 02. 1982 р. н.), який помер 7 вересня від важких ран та опіків, які отримав під час рашистської атаки Полтави 3 вересня.

Валентин був привітним, щирим товаришем і другом, добрим сином, братом і батьком. Він любив життя, будував плани, але московські окупанти обірвали молоде життя.

Висловлюємо щирі співчуття родині Героя. Вічна пам’ять, вічна шана і вічна слава…

Навіки 32…

11 вересня жителі Підгороднянської громади навіки попрощалися з інспектором прикордонної служби 3-ї категорії–майстром групи інженерного облаштування державного кордону відділення інспекторів прикордонної служби «Шепіт» Віталієм Анатолійовичем СТУПІНСЬКИМ (3. 09.1992 р. н.), який помер під час виконання військового обов’язку 7 вересня в лікарні на Сумщині. Світлої пам’яті Віталія призвали на військову службу 1 липня 2023 року.

Віталію лише б жити і радіти, виховувати дітей, бути опорою для батьків, розвивати країну… Поховали Героя в рідному селі Підгородне. У цей скорботний час висловлюємо щирі співчуття батькам, рідним і близьким захисника.

Вічна слава і пам’ять Герою!..

Життя обірвалося у лікарні

12 вересня жителі Копичинецької громади віддали останню шану військовослужбовцю, мешканцю Копичинець Олегу Адамовичу БОДНАРЧУКУ (10. 05. 1973 р. н.). Мужнього воїна призвали на військову службу 2 березня цього року й він сумлінно виконував свій обовʼязок у військовій частині, та на жаль, 7 вересня його життя обірвалося у лікарні.

Співчуваємо рідним та близьким мужнього воїна Олега. Вічна і світла пам’ять Герою!

«Звідси повернуся або зі щитом, або на щиті»…

12 вересня жителі Хотинської громади, що на Чернівеччині та  13 вересня жителі с. Окопи Мельнице-Подільської громади, що на Борщівщині віддали останню шану військовослужбовцю, солдату, жителю с. Окопи Олегу Георгійовичу ПЕТРИШИНУ (9. 01. 1987 р. н.), який загинув 21 серпня поблизу населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області.

Олег родом з міста Хотин. Батько працював у Хотинському АТП, а мати – на заводі «Калібр». Вони ростили двох синів і двох доньок. Щирий, трудолюбивий, простий у спілкуванні Олег був наймолодшим. Навчався у Хотинській школі №5, любив спорт, особливо волейбол. Згодом працював на підприємстві у Кам’янці-Подільському. Власної сім’ї не встиг створити.

Коли батьки перейшли жити у село Окопи і потребували догляду через стан здоров’я, Олег переїхав до них, щоб допомагати їм, поратися по господарству. Особливо необхідна була підтримка матері, яка погано бачить, їй важко пересуватися.

На початку червня цього року Олега Петришина мобілізували. Захищав Україну і на Покровському і Бахмутському напрямках. За словами рідних, зв’язок з Олегом обірвався 21 серпня. Як розповіла сестра Олена, Олег був кулеметником мотопіхотного відділення мотопіхотного батальйону однієї з військових частин. Але нічого не розповідав про бойові будні. Лише казав: «Звідси повернуся або зі щитом, або на щиті»…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Прослужив лише три місяці

13 вересня жителі Теребовлянської громади провели в останню дорогу військовослужбовця, жителя с. Кровинка Володимира Васильовича КРУПУ (26. 08. 1991 р. н.), який загинув 6 вересня під час мінометного обстрілу в районі м. Залізне Бахмутського району Донецької області.

Володимира Крупу мобілізували 5 червня цього року. Він був кулеметником. 

Героями не народжуються, ними стають. Ним став і Володимир. Він навіки залишиться у нашій пам’яті захисником миру й волі нашої Батьківщини!.. 

У глибокому смутку залишилися рідні Володимира: мама, якій передали прапор – символ вдячності нації за службу її сина, тато, сестра.

Місяць не дожив до 30-річчя

14 вересня у Скориківській громаді, що на Підволочищині, провели в останню дорогу військовослужбовця, солдата, мешканця села Голотки Павла Павловича РИПУЛА (30. 09. 1994 р. н.), який загинув 31 серпня під час виконання бойового завдання у Курській області. 

«Наш молодий та мужній воїн під час служби зарекомендував себе серед побратимів, як мудрий, розсудливий, високо-професійний військовий. Щиро співчуваємо сім’ї загиблого Героя Павла, нехай Господь скріпить його рідних силою, мужністю та благословенням у цей тяжкий, скорботний час». – йдеться в повідомленні Скориківської сільської ради.

І плакало небо…

Під дощем, який рясно накрапав із неба та тужливу мелодію військового оркестру 14 вересня жителі жителі Залозецької громади провели в останню життєву дорогу військовослужбовця, мешканця Залізців Михайла Петровича ПАРІЯ (13. 09. 1990 р. н.), який відійшов у засвіти після важкого поранення отриманого в боях за незалежність України.

Щиро співчуваємо сім’ї мужнього воїна Михайла. В серцях близьких, рідних, друзів та побратимів він навічно залишиться Героєм, який до останнього подиху відстоював територіальну цілісність та незалежність нашої держави.

У серпні виповнилось 50…

15 вересня жителі Вишнівецької громади віддали останню шану військовослужбовцю, мешканцю села Кинахівці Ярославу Богдановичу КОВАЛЮ (14. 08. 1974 р. н.), який загинув 11 вересня під час виконання бойового завдання у Волноваському районі Донецької області.

Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким захисника.
Нехай Господь додасть мужності та сил дружині, доньці та рідним Героя пережити це велике горе втрати рідної людини. Вічна слава Герою, який вірно обороняв Українську державу від російських агресорів…

 «Герой, побратим, назавжди в строю!»

16 вересня жителі Саранчуківської та Тернопільської міської громад віддали останню шану мужньому воїну, уродженцю с. Саранчуки Віктору Степановичу ПАСІЧНИКУ (позивний «Ведмідь», 5. 03. 1993 р. н.), який загинув 9 вересня у Серебрянському лісі на межі Донецької і Луганської областей.

Віктор Пасічник навчався у Тернопільському національному технічному університеті ім. І. Пулюя. У 2014–2016 рр. учасник в АТО, згодом працював за кордоном, а коли почалося велика війна став на захист держави у складі 67-ї окремої механізованої бригади ДУК «Правий сектор». Захищав українську землю у боях біля Савур-Могили на Донеччині, населених пунктах Карлівка, Піски, Тоненьке, Водяне, Станиця Луганська, звільняв Київщину, Чернігівщину, Харківщину.
Указом Президента України від 14. 03. 2023 р. Віктора Пасічника нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Якщо ви не знали «Ведмедя» – то не могли відчувати, що таке справжня добродушність, щирість, мудрість, творчість, сила, любов і дружба. Юнацькі табори, мандрівки, вищколи, вечори під гітару. Вдячний рідним за кращого сина України. Вдячний Богу за друга, воїна! Віктор Пасічник – кращий син України, відважний воїн, загинув в бою з московською навалою, герой, побратим, назавжди в строю!» – йдеться у дописі командира підрозділу 67-ї ОМБР Назара Сарабуна («Вія»).

У Віктора залишилися мати та сестра. Схиляємо голови у скорботі, молимось за Його світлу душу, співчуваємо рідним! Вічна пам’ять і слава Герою!

Поховали Віктора на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.