Архіпастирські візитації у Беримівці та Рукомиш

Нещодавно митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор здійснив архіпастирський візит у Беримівці Зборівського благочиння. На запрошення настоятеля храму святого великомученика Євстафія Плакиди протоієрея Миколая Пайкуша Високопреосвященнійший владика звершив Божественну літургію.

Крім настоятеля, Його Високопреосвященству співслужили секретар єпархії протоієрей Олексій Головацький, Зборівський благочинний протоієрей Володимир Задвірний, економ єпархії протоієрей Руслан Притула, завідувач єпархіальної канцелярії протоієрей Володимир Зубілевич, запрошене духовенство.

Під час богослужіння лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини і мирних жителів, які загинули під час війни.

Після Літургії митрополит Нестор освятив пам’ятні дошки загиблим за Україну воїнам – уродженцям Беримівців Ігорю Михайлишину, Михайлові Івасю та Олегу Волянському та каплицю на джерелі.

9 червня архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон завітав до одного із центрів паломництва Православної Церкви України, храму преподобного Онуфрія Великого в с. Рукомиш Бучацького благочиння. У храмі настоятель протоієрей Михаїл Суканець попросивши архіпастирського благословіння запросив владику Тихона очолити святкове богослужіння з нагоди престольного празнику. Під час літургії владика Тихон звершив ієрейську хіротонію над дияконом Ігорем Суканцем, а також дияконську хіротонію над випускником Київської православної богословської академії іподияконом Ігорем Гадзом. По завершенні Божественної літургії архієпископ Тихон звершив водосвятний молебень та привітав настоятеля та громаду з храмовим святом.

Рукомиш один із центрів паломництва Православної Церкви України. Дослідники вважають, що монахи поселилися в Рукомиші у 13 ст.  Монастир (у ньому проводили відпусти на свята св. Онуфрія, св. Бориса і Гліба та Воздвиження Чесного Хреста Господнього) мав дві церкви: св. Онуфрія (середина 15 ст.) та св. Бориса і Гліба. Згодом монахів силоміць переселили в новозбудований монастир оо. Василіян у м. Бучач. Від 1754 р. Рукомиський монастир св. Онуфрія перестав діяти. Скельний храм, який розташований на правому березі Стрипи залишився, в ньому моляться досі. Це – зала близько 25 кв. м. На північ від храму є ряд менших ґротів, вирубаних у скелі, що, ймовірно, служили келіями  для монахів. Муровану церкву  св. Онуфрія з 1,5-метровими стінами датують 16 ст. Нині храм уособлює Божий гріб, тут лежить фіґура Ісуса Христа, в страсну п’ятницю сюди вносять плащаницю для поклоніння. Храм – частина культового комплексу, до якого також належать церква св. Онуфрія, Хресна дорога, каплички (1856 р. і 2006 р.), фіґури св. Онуфрія (1756 р., І.-Г. Пінзеля, 2007 р. реставрована) і Матері Божої з Ісусом Христом поблизу водоспаду, басейн для освячення води, скульптурне зображення святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.