22.11.2024
00:10
Травень – місяць наших матусь
І не тільки тому, що в другу неділю цього останнього весняного місяця ми святкуємо День матері, а й тому, що це місяць добра, тепла, яскравих квітів і зеленої травички. Тобто місяць чогось нового теплого і затишкого, як мамині руки, як мамине серце….
Але наше життя у цей час наповнене і материнськими сльозами…. через жахливі наслідки десятилітньої російсько-української війни. станом на квітень 2024 року, за даними Книги Пам’яті полеглих за Україну, за 10 років війни загинуло 45510 українських військовослужбовців. А за даними ООН внаслідок повномасштабної війни, у період з 24 лютого 2022 року по 30 червня 2023 року, зафіксовано 9177 загиблих та 15993 поранених цивільних осіб.
До того ж, війна спричинила масштабний відтік населення за кордон. Якщо до війни за кордоном працювало 3 млн українців, то через війну виїхало ще 6 млн осіб. А це зумовило найбільшу за роки незалежності кризу народжуваності. Адже за даними Міністерства юстиції, протягом 2023 року на світ з’явилося понад 187 тисяч дітей, що на 32% менше, ніж у 2021 році, коли народилося 273,7 тисячі немовлят. Наведені цифри особливо дисонують із статистичними даними періоду 2010 – 2013 років, коли кількість новонароджених щорічно складала близько пів мільйона.
А як на цю проблему дивляться щирі українці? Вони зберігають вірність морально-етичним принципам українського народу, де стратегічна роль відводиться традиційній сім’ї, із обов’язковою благодаттю материнства, що завжди була запорукою повноцінного життя та гармонійного розвитку особистості.
Саме таку життєву філософію сповідує вчителька початкових класів Лановецького ЗЗСО №1 імені Юрія Коваля Леся Дідович-Закітнюк. У пропонованій добірці її поезій вдумливий читач знайде розгадку принадливості українських жінок, краще зрозуміє значення материнства для повноти людського щастя. А ще доторкнеться до втаємничених граней психологіїукраїнських берегинь, які вирізняються з поміж інших народностей одвічними християнськими чеснотами, готовністю до самопожертви в ім’я родинного затишку і добра.
Василь НЕРУЧОК,
голова мистецько-спортивного клубу «Тризуб»
м. Ланівці
Берегиня
Ти ніжна берегиня свого роду –
Застерігаєш від спокус і всяких бід;
Несеш джерельну життєдайну воду;
Скликаєш всю родину на обід.
Водночас – ти модель з журналу,
Упевнено ступаєш на підборах;
І доленосні рішення приймаєш
У кабінетах владних, вищих колах…
Коли ж ясним майовим ранком
Ідеш босоніж по траві росистій,
Тоді себе богинею сприймаєш,
Зорею в неозорім небі чистім.
Чи ти була селянка, чи панянка,
А музою була і є завжди –
Тож не дарма від тебе всі чекають
Лиш ніжності, любові, теплоти…
Самотня квітка
Чи ти троянда, а може – ромашка?
Жінка без пари – поранена пташка.
Прикраси, машина, шикарна оселя;
А очі у неї – сумні, невеселі.
Постійно в турботах, шукаєш кар’єри;
А в дім свій сама відчиняєш ти двері.
Готуєш чудесно, та їсти несмачно,
Ніхто не розрадить, стає тобі лячно.
Така неприступна, чи дуже колюча?
Насправді ти ніжна, палка і жагуча;
Чекаєш на того, хто гарний, успішний;
Життя пролітає, краса ж бо не вічна!
Стоїш на порозі , у даль поглядаєш;
Душа захолола, тепла ти бажаєш.
Не їдь на машині, пройдись по стежині,
Зустрінеш те щастя, що прагнула нині.
У парі – і будні, і свята веселі,
І зорі засяють у тебе в оселі;
І з’являться діти, як квіти в саду –
Забудеться горе, відвернеш біду…
Життя
Життя прожить – це чашу горя,
потім – радості допить.
Життя прожить – це виховать дітей,
а потім ще онуків;
Життя прожить – це сподіватись зустрічі
і уникати знов розлуки.
Життя прожить – це розуміти мовчки,
лиш очами;
Життя прожить – це нишком
плакати ночами,
щоби ніхто не бачив,
не жалів;
Життя прожити так,
як Бог велів…
Леся Дідович-Закітнюк,
м. Ланівці
