Весна третього року війни: з надією, але без ілюзій

Повертаються лелеки – у війну, холод. Люди знімають на відео і плачуть за кадром, бо незрадливість й чистота – велика рідкість у теперішньому світі.  Зранена Україна, збідовані українці – прикордоння геть поруйноване, деякі села уже без можливості евакуації. Одеса, Харків, Суми… Нові прильоти, нові хвилі біженців, тривога в душі і довкола.

Ось така весна третього року війни. На Сумщині ущільнюють укріплення першої, другої та третьої ліній оборони. Військові розглядають різні варіанти розвитку подій та готуються до них, утім, за словами речника Оперативного командування «Північ» Вадима Мисника, «на цю мить великого угруповання ворога для масштабного вторгнення на Сумщину не спостерігаємо». І, слава Богу, бо вже багато хто закликає по-новому зводити блокпости навколо столиці й інших міст. 

Журналістка Альона Яцина публікує фото з Великої Писарівки (які ж красиві назви наших населених пунктів) і пише: «Це я сиджу біля дороги і чекаю, поки відпрацює російський літак, бо повітряна тривога, і пішли скиди. Сподіваюсь, ці КАБи прилетять не на нас.

У селах немає місць, які врятують від прильоту авіабомби. З вечора пʼятниці і по ранок понеділка по Великописарівській громаді росіяни випустили 54 КАБи. За першу половину дня сьогодні, поки ми працювали на місці, – ще 8.

Прильотам з арти ліку немає, як і цілих адмінбудівель у самій Великій Писарівці – їх вже теж немає. У селах, що вздовж кордону, навряд чи вціліла хоча б одна хата (туди поки неможливо доїхати). Із розбитого, на що особисто мені особливо щемко дивитися, була нова бібліотека. Книжковий цвинтар – це боляче.

Але люди лишаються тут жити, вулицями бігають зграї собак, які ще тиждень тому були домашніми. Ситуація стає критичнішою щодня. Кожна година може бути останньою. Сьогодні за колоною нашої евакуації спостерігав ворожий дрон, зовсім поруч прилітало».

Перемога путіна на виборах розкрила диктатору карт-бланш для подальшої ескалації війни. У Міноборони України заявили, що у росії планують посилити мобілізацію. Багатомільйонна маса росіян підтримує агресивну війну. Путіну вдається зберігати контроль за інформаційним простором. Відтак марно сподіватися, що окупантів спинять значні втрати в особовому складі – путін пожене своїх солдатів уперед з новою люттю. Він накаже провести наступну примусову мобілізацію, збере нових найманців.

 На цьому фоні сумно читати про те, що турецький Ердоган привітав диктатора з перемогою і висловив сподівання на розвиток взаємовідносин між країнами. Він знову нагадав про те, що готовий взяти на себе місію миротворця. Навіть не дивно, що диктатора привітав Папа Римський, лідери КНДР, Узбекистану, Болівії, Куби, Нікарагуа й ще кількох країн, а от реакція Ердогана вразила у серце, бо позиція Туреччини щодо війни є доволі вагомою у геополітичному просторі. 

Нам, як і раніш, потрібна зброя. Схоже, світ це розуміє. Так, у Чехії заявили про те, що намагаються доставити Україні боєприпаси так швидко, як це можливо. Про це заявив президент Петр Павел. Нагадаю, Чехія знайшла за кордоном до 800 тисяч снарядів та оголосила про ініціативу з передачі їх Україні за умови, якщо інші держави допоможуть профінансувати постачання. До ініціативи вже пристали кілька західних країн. Але… Снаряди надійдуть не раніше червня. А для нас кожен день дорогий. 

Бельгія надасть нам сотні броньовиків, також пообіцяла надати військову допомогу на загальну суму 611 мільйонів євро протягом 2024 року. Повідомляється, що близько половини цієї суми було скеровано на додаткові артилерійські боєприпаси.

В інформаційному просторі доволі багато повідомлень про військову допомогу від різних країн. Тобто у цій війні ми й далі опираємося на партнерів. США – під знаком запитання, бо рішення Конгресу про надання допомоги Україні досі не розглянуто. Трамп дозволяє собі неприховані цинічні заяви. Мовляв, якщо виграє вибори, то до вступу на президентську посаду мине дев’ять місяців, а це для політики – вічність, й про допомогу Україні, може, уже не стоятиме питання.

У нас же досі не ухвалили новий закон про мобілізацію – депутати жонглюють внесенням змін, час від час вкидаючи в інформаційний простір майбутні нововведення, чим бентежать людей. Іноді озвучені ними зміни виглядають, м’яко кажучи, абсурдно, й навряд чи стануть нормами закону. Для чого це робиться, навіть важко здогадатися.

Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський опублікував на своїй Facebook-сторінці бачення ведення війни: «Технології та технологічність — це запорука нашої переваги над ворогом. Чільне місце тут посідають безпілотні системи. Тому розвиток застосування безпілотних систем — це мій пріоритет». Головнокомандувач висловив переконання, що Збройні сили України, зокрема, повинні бути забезпечені найефективнішим і найновішим озброєнням. Окремий акцент — на підготовці фахівців з радіоелектронної боротьби, безпілотних систем, автоматизованих систем управління тощо. «Шукаємо асиметричні рішення, щоб отримати якісну перевагу над противником, який переважає нас кількісно. Підходимо комплексно до планування наших потреб, насамперед враховуючи актуальний досвід із поля бою. Але найважливішим завданням, яке повинні виконувати технології й інновації, — збереження життя наших військових», — підсумував Олександр Сирський.

Дрони – великий дефіцит. Мої колеги шукали безпілотник для родича, який на фронті, бо для воїна тепер важливі не їжа, одяг, а саме дрони. Це – елемент його бійцівського успіху і виживання. Пошуки тривали довго – волонтери кажуть, що через ситуацію на польському кордоні, запчастини, складові прибувають із великою затримкою. 

Що на фронтах? За інформацією Генерального штабу ЗСУ, на Куп’янському напрямку ворог здійснив 3 безуспішних штурми позицій Сил оборони в районі населеного пункту Синьківка Харківської області.

 На Лиманському напрямку українські воїни відбили 4 атаки противника в районі населеного пункту Терни Донецької області, де ворог намагався прорвати оборону наших військ. 

На Бахмутському напрямку Сили оборони України відбили 7 атак противника в районах населених пунктів: Іванівське, Кліщіївка, Андріївка Донецької області. 

На Авдіївському напрямку українські воїни відбили 9 атак ворога в районах населених пунктів Бердичі, Орлівка, Тоненьке, Невельське Донецької області.

На Новопавлівському напрямку Сили оборони України продовжують стримувати ворога в районах Красногорівки, Георгіївки, Новомихайлівки, Водяне, Урожайне Донецької області, де ворог, за підтримки авіації, 25 разів намагався прорвати оборону наших військ.

На Оріхівському напрямку ворог 9 разів атакував позиції українських військ в районах населених пунктів: Старомайорське Донецької області та Роботине Запорізької області. 

На Херсонському напрямку російські окупанти намагаються вибити українські підрозділи із плацдармів на лівобережжі Дніпра. Протягом минулої доби російські загарбники здійснили там 3 штурми позицій наших військ.

 Водночас наші воїни продовжують активними діями завдавати окупаційним військам втрат в живій силі та техніці, виснажують ворога вздовж всієї лінії фронту.

…Попри війну нам треба жити, навіть, якщо видається, що життя зупинилося. Нашу реальність влучно описала психологиня Христя Кішик:

планувати день

йти на роботу

заробляти гроші

давати життя новим ідеям /не бійся цього/

чути звуки шахедів або ракет

сьогодні ти жива

співчувати втратам

забувати про все заплановане

важко дихати, мліти, терпнути болем

проговорювати: як, ви, вже за…ли воріженьки кляті

донатити

підтримувати своїх

обіймати найближчих

не дозволяти собі падати на дно

/чуєш, люба, це обов’язково/

купувати квіти, щоб відчувати весну

йти додому, розглядаючи людей, первоцвіти, калюжі й котів

планувати день.

Без месії. ЗСУ і ми вирішуємо український шлях