І народилася, і відійшла у засвіти навесні: спомин про тернопільську журналістку Тетяну Савків

Обласна журналістика зміліла на ще одну талановиту людину: відійшла в інші світи заслужена журналістка України, публіцистка, літераторка, поетеса Тетяна Василівна Савків.

13 квітня Тетяні Василівні мало би виповнитися 75 років. Але її не стало 8 березня…

Від цього особливо журливо. Адже вона так любила весну, коли пробуджується природа, розпускаються перші листочки на деревах, розквітають весняні квіти, даруючи радість на надію на завтрашній день.

Тетяна Савків любила усі пори року, а особливо перші весняні дні, коли сонце світить по-іншому. Коли щодня йшла пішки на роботу з мікрорайону «Дружба» гідропарком у видавництво «Збруч», де розміщується редакція газети «Свобода».

Тетяна Василівна Савків народилася 13 квітня 1949 року у селі Августівка Козівського району, закінчила факультет журналістики Львівського університету. Була членом Національної спілки журналістів України з 1977 року. У 1996 році отримала звання «Заслужений журналіст України». Була лауреатом обласної премії імені М. Костенка (2000 р.), журналістом року (2004 р.).

Публіцистику і вірші Тетяни Савків друкували у всеукраїнських виданнях. 

Тетяна Василівна працювала у редакціях газет «Ровесник», «Вільне життя», «Четверта влада», «Наш день». Та найдовше і найефективніше її перо служило читачам нашої газети «Свобода», де вона була журналістом та заступником редактора понад 15 років.

Багаторічні читачі газети «Свобода» досі пам’ятають її численні статті та політичні коментарі, що завжди були окрасою першої сторінки нашого видання. 

Вона була журналістом з аналітичним мисленням, даром бачити, відчувати і передбачати, подавати читачеві зерно, а не полову, пересіяне через свій розум та серце.

Тетяна Савків була начитаною, ерудованою, розумною. Такою, що постійно тримала руку на пульсі подій. 

У Тетяни Василівни був свій, особливий стиль письма – гострий, відвертий, щирий, не схожий на інших. Вона писала, як думала, і це подобалося рядовому читачеві, але не представникам влади. Бо вміла кваліфіковано покритикувати. Тому мала прихильність серед понад сотні тисяч читачів, які у роки її діяльності передплачували та читали обласну газету «Свобода».

Тетяна Василівна понад усе любила Україну, дуже вболівала за кожного солдата, що у цей буремний час ризикують своїм життям, бажала своїй державі перемоги та миру. Ці хвилювання, звісно ж, не додавали здоров’я.

Її душа відлетіла у даль, не дочекавшись з вирію журавлів, зелених трав і весняних квітів. Вона любила  свою велику, квітучу Україну і маленьку батьківщину – Августівку, де живуть її рідні люди. Тут вона народилася і тут відійшла в інші світи…

Хай вам земля буде пухом, Тетяно Василівно! Живіть у серцях тих, кого ви любили і хто любив та поважав вас. Царство Небесне.

Від імені нинішніх і колишніх працівників редакції газети «Свобода»

Галина ВАНДЗЕЛЯК