Загибель під Щастям – просто нещастя?

Держава досі не визнала покійного айдарівця «Кубика» учасником АТО. Його мати намагається знайти правду у суді. Але більше року позовна заява лежала без руху. І лише недавно зневірена Ганна Якубік побачила промінчик надії – розгляд справи зрушив з мертвої точки.

19 жовтня  у Козівському районному суді відбулося довгоочікуване слухання у цивільній справі щодо факту встановлення участі воїна та загибелі під час бойових дій у зоні АТО — 36-річного Ростислава Якубіка (позивний – «Кубик»). Але чому так затягнувся початок судового розгляду? У прес-службі апеляційного суду області пояснили, що мати Ростислава Якубіка –  інвалід другої групи Ганна Якубік –  звернулася до суду ще минулого року. Але справу так і не було розглянуто через звільнення судді.

І ось нарешті 19 жовтня суд допитав свідків у справі, бійців батальйону «Азов», та за клопотанням адвоката Г.С. Якубік зробив перерву до наступного тижня, точну дату наступного засідання буде повідомлено додатково.

Про небажання держави визнавати Ростислава Якубіка учасником АТО «Свобода» писала ще влітку 2015-го. Тоді Ганна Степанівна прийшла до редакції, заледве пересуваючись за допомогою милиць. Це були дуже важкі для неї часи, бо напередодні поховала другого сина – 33-річного Павла. За півроку мати втратила двох синів… Вона – інвалід другої групи, згорьована, збідована. Тоді на її кволих руках була ще й 90-річна мати.

Ростислава не стало 12 лютого 2015 року. Місце смерті, як зазначено у свідоцтві про смерть, – смт Новоайдар Луганської області.  Ростислава хоронили як героя. Домовину спочатку привезли на київський Майдан, де загиблому віддали шану, а згодом – у с. Ішків Козівського району. Люди на колінах зустрічали похоронну процесію. Сумніву не було: ховають героя, айдарівця. І прес-служба «Айдару» підтвердила це, розповсюдивши інформацію: “Обстріл міста Щастя триває… Внаслідок учорашнього загинули двоє жителів міста, троє отримали важкі поранення. Загинув айдарівець –  Якубик Ростислав Зенонович, 1979 року народження».

А тепер «Айдар» не визнає, що Ростислав Якубік був його бійцем. У Ганни Степанівни на руках стоси конвертів – переписка з численними державними установами. У відповідях чітко написано, що Ростислав не мав стосунку до «Айдару».

Для чого це потрібно матері? Вона хоче, аби сина визнали учасником бойових дій. «Значить, те, що Ростик загинув за Україну, нічого не важить?» – риторично запитувала жінка.

Навряд чи доцільно цитувати великі за обсягом відповіді на звернення матері. Суть паперових відписок зводиться до переліку норм законодавства, яке регулює надання відповідного статусу. Має бути заява, оригінал довідки про безпосередню участь особи а антитерористичній операції, витяг з наказу командира військової частини про вибуття для виконання завдань антитерористичної операції і ще низка інших документів. Проте усього переліченого неможливо здобути, бо на запити Зборівсько-Козівського об’єднаного районного військкомату з «Айдару» відповідають: Ростислав Якубік у списках військової частини не значився, в розпорядженні військової частини не перебував.

Ось так… Ганна Якубік досі не розуміє, чому так повелися з її сином. Вона має фото, на якому чітко видно її сина під знаменами 24 штурмового батальйону «Айдара» – на присязі у Києві. Є і групова фотографія з бійцями, у тому числі з командиром «Айдара» Мельничуком. Ростислав вирушив на схід 9 чи 10 лютого, а 12 лютого загинув.

Свого часу обіцяв допомогти в оформленні статусу колишній командир «Айдару», а згодом – народний депутат  Мельничук. Ганна Степанівна дуже на це розраховувала, бо пам’ятала, як він приїжджав до Тернополя на суд клопотати, щоб Ростислава звільнили з-під варти. Нагадаю: влітку 2014-го стався інцидент, який поклав початок кримінальному переслідуванню членів «Дванадцятої сотні». П’ятеро активістів упіймали працівника міліції, побили його і завезли до тодішнього керівника обласної міліції Облещука, який у той час був у аеропорту, висунувши претензії, що його підлеглий стежить за ними. Оскільки в аеропорту було багато людей – зустрічали тіло загиблого героя – міліція не відреагувала жорстко, але згодом представників «Дванадцятої сотні» затримали. Їх взяли під варту, звинувативши у кількох злочинах. Інформаційним простором області прокотилася хвиля негативу – «Дванадцяту сотню» нарекли бандитами, злочинцями. Згадали і про попередні судимості Ростислава Якубіка.

У жовтні 2015-го Ганна Якубік отримала з рук Президента посмертну нагороду для Ростислава – до річниці Майдану. Пригадую, збираючись до Києва, вона дуже сподівалася, що таке публічне пошанування її сина як майданівця стане поштовхом до визнання і у статусі учасника АТО. Але цього не сталося… Тепер уся надія на суд.

Ольга КУШНЕРИК

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*