Саранчуківська ОТГ утворена менше року тому. Це громада, яка виграла грант Світового банку на розвиток медицини. Тут розпочали будівництво вишкільно-оздоровчого табору, ремонтують дороги та освітні заклади. Завдяки чому так багато процесів відбувається за такий короткий період – говоримо із очільником Саранчуківської сільської об’єднаної територіальної громади Володимиром Петровським.
Успішні кроки невеликої громади
– Саранчуківська ОТГ була утворена лише наприкінці 2017 року, але уже можна говорити про перші здобутки. На які етапи можна розділити розвиток громади?
– Безперечно, перші 4-5 місяців – це був етап встановлення органів самоврядування, підбір кадрів. Ми сформували надійну команду, яка спроможна вирішувати проблеми і виконувати управлінські функції. Нині ми вже прийшли до етапу «нарощування м’язів» і працюємо над різними проектами.
– Які питання турбують найбільше мешканців вашої громади і як вдається їх вирішити?
– Ми живемо на околиці не тільки Тернопільської області, а й Бережанського району, і в більшості наших сіл люди мріють у будь-яку погоду доїхати до центру громади чи району. Тому близько 40 відсотків вільних коштів витрачаємо на те, щоб полатати дороги. Наразі вже відремонтували найбільш проблемні ділянки доріг у селах Котів, Саранчуки, Рибники. Тривають роботи в с. Тростянець і цього тижня розпочнемо у с. Вільховець. Жителі цих населених пунктів два-три роки тому навіть не могли мріяти про дорогу з асфальтним покриттям. А сьогодні це вже стає реальністю.
– Вашій громаді вдалося виграти грант Світового банку на розвиток медицини.
– Вартість проекту – приблизно три з половиною млн гривень. Для такої невеликої громади це – суттєва сума. Думаю, що цей проект допоможе медичній реформі краще реалізуватися на території нашої ОТГ. У 2017 році в селі Саранчуки повністю відремонтували амбулаторію за кошти, спрямовані із Фонду соціально-економічного розвитку, та за підтримки народного депутата Тараса Юрика. Тепер потрібно обладнання.
– Вашу громаду Кабінет Міністрів визнав спроможною. Що зумовлює такий успіх?
– Наша громада не є великою, фінансово багатою. Але ми крок за кроком ідемо до успіху. Крім того, що ремонтуємо дороги, здійснили капітальний ремонт даху загальноосвітньої школи в Саранчуках. У селі Котів розпочали реконструкцію футбольного поля в повноцінний стадіон. Ми розробили інфраструктурні проекти. У селі Вільховець, де в 2016 році відремонтували дах школи, плануємо здійснити утеплення фасаду, а також відремонтувати приміщення клубу і сільради. У селі Рибники у 2017-му перекрили дах будинку культури, ще треба зробити фасад. У всіх п’яти клубах громади треба встановити якісне опалення. У с. Котів плануємо відремонтувати школу, облаштувати гуртожиток для спортсменів. Паралельно працюємо над розширенням громади. У селах, які межують з нашою ОТГ, відбулися громадські слухання, люди схвалюють приєднання.
Виховна ідеологія громади
– У вашій громаді відбулися заходи з нагоди 70-річчя з часу героїчного бою трьох воїнів УПА проти 500 енкавеесників.
– Кожного року проводимо заходи, вшановуючи трьох героїв. Це – Іван Ковальчук, який тримав оборону бункера, Іван Жмурко і Василь Городецький, які за цей час встигли знищити секретні матеріали УПА. Цьогоріч прибула з Львівської області сестра Івана Жмурка, пані Оля. Була присутня також дочка районного провідника ОУН Івана Ковальчука, пані Марія. Школярі, вчителі, представники громадськості відвідали місце, де відбувався останній бій. Священики відправили панахиду.
– На території громади розпочали будівництво вишкільно-оздоровчого табору «Лисоня». Розкажіть про цей проект.
– За підтримки громади, обласної державної адміністрації та народного депутата України Тараса Юрика ми розпочали активну роботу. Виготовляємо проектно-кошторисну документацію щодо будівництва табору. Сподіваємося, що наступного року отримаємо держфінансування. Цьогоріч силами громади збудували перший будинок. Упродовж літа у нас пройшли вишкіл близько півтисячі юнаків. Районні змагання «Сокіл» також відбулися на базі цього табору. Ми пишаємося, що у нашій громаді такий центр національно-патріотичного виховання.
– Як ви оцінюєте умови навчання в школах громади?
– Я не тільки як голова громади, а й як дідусь вболіваю за якісне проведення реформи освіти. Ми вже закупили дидактичний матеріал, комп’ютерну техніку. Заміна вікон на енергозберігаючі, перекриття дахів – це необхідні роботи для розбудови шкіл. Будемо встановлювати котли на альтернативному паливі.
Моя відпустка – це «картопляні канікули»
– У вас дуже насичений графік роботи. Хто підтримує найбільше?
– Надзвичайно вдячний дружині Ірині. Вона всі побутові питання взяла на себе. Мені було 27 років, коли ми одружилися. Я все життя в політиці, займаюся громадською діяльністю і жодного разу не почув від дружини якогось докору. Дуже вдячний їй за це.
– Як проводите вільний час з сім’єю, хто організовує відпочинок?
– Відпустки беру винятково для «картопляних канікул», щоб зібрати картоплю, кукурудзу і буряки. Дехто дивується, як я ніколи не їздив в санаторій. На морі був, але лише на екскурсії. Час від часу їздимо з сім’єю в інші області, щоб відвідати пам’ятки культури, це – цікаво.
– Знаємо, що ви захоплюєтесь футболом. Що робите, якщо матч збігається із робочими планами?
– Тоді вся громада дивиться футбол (сміється – ред.). Я граю на любительському рівні. Цього літа в таборі організували змагання між куренями. Я був у команді ветеранів. Відверто кажучи, не думав, що в 56 років ще два голи заб’ю. У нас є хороші традиції розвитку футболу. Зокрема, маємо спортзал у школі в Саранчуках. Сподіваємося, що в с. Котів успішно завершимо реконструкцію футбольного поля і наступними роками в інших селах також будемо втілювати такі проекти. Для кожної школи громади придбали спортивний інвентар, підтримуємо участь наших команд у районних спортивних змаганнях. Народний депутат, голова Федерації футболу Тернопільської області Тарас Юрик так надихнув юнь футболом, що діти активно почали займатися цим видом спорту. Цього року заявили нашу дитячу футбольну команду на чемпіонат області в першій лізі.
Реформі децентралізації альтернативи нема
– Ви маєте досвід керівництва районною державною адміністрацією. Зараз очолюєте об’єднану територіальну громаду. Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації?
– Ми намагаємося контролювати кожну копійку, переживаємо за те, щоби бюджет наповнювати зі всіх можливих джерел і потім колективно, з депутатами і старостами, членами виконкому, вирішуємо, як розподіляти кошти. Такого не було і немає в районах. Тому реформі децентралізації альтернативи нема! Тим більше, що громада має підтримку влади, міжнародної спільноти. Шкодую тільки, що ця реформа не розпочалася хоча би 10 років тому.
– Нас чекають вибори і мусимо визначитися, в якому напрямку слід рухатися країні. Скажіть, яка ваша позиція, яким шляхом нам потрібно іти далі?
– Я вже давно працюю в місцевому самоврядуванні. Якщо оцінювати все те, що зроблено для розвитку громади, то зміни дуже кардинальні і позитивні. Раніше думав, де стягнути копійки, аби підлатати ями на дорогах, облаштувати освітлення… Зараз є значно більші можливості для роботи. Ця реформа збудила ініціативу. Найголовніше, що дала реформа децентралізації, – це можливість самим вирішувати, на що спрямувати кошти. З цієї позиції владу, яка ініціювала ці перетворення та впроваджує їх в життя, я, безумовно, підтримую.
Думаю, що реформа не повинна зупинятися. Нам треба забезпечити прихід інвестора в громаду, аби люди мали роботу, достаток і добробут. Тоді вони будуть жити в селі і розвивати його. Буде громада – буде життя.
Leave a Reply