Зачинатель нової української літератури

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз.

Та був у нім Завдаток сил багатий,

І огник, ним засвідчений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати

   Іван Франко

 Іван Котляревський, письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник сучасної української літератури. Народився  Іван Петрович  9 вересня 1769 року у місті співучому та мужньому, в маленькому полтавському будиночку на горі біля собору. Родина жила бідно, нерідко хлопцю доводилося вдовольнятися лише шматком хліба й ходити босим. Але на той час так жила більшість звичайних українців. Початкову освіту здобув у дяка,  а в 1780-1789 роках навчався  у Полтавській духовній семінарії, оскільки батько мріяв, щоб син став священником. Котляревський покинув семінарію після батькової смерті і вибув з останнього класу до закінчення курсу і почав служити в різних полтавських канцеляріях. З осені 1793 року навчав поміщицьких дітей. В цей час Котляревський часто бував серед народу, переодягався в народну одежу і брав участь у народних іграх і забавах, уважно вслухався в народну мову, записував пісні, вивчав мову, побут, обряди і звичаї українців.

Нещаслива любов і відмова поміщика видати свою вихованку за нього заміж, змусили Котляревського покинути вчителювання. Він поступив на військову службу . З армії Котляревський пішов у чині капітана “з правом носіння мундиру”. Це давало меншу зарплату, ніж у звичайного цивільного чиновника. Близько 25 років він віддав службі наглядача у будинку для виховання дітей бідних дворян у Полтаві. “Енеїда” Котляревського – найвизначніша віха в становленні нової української літератури. Перша друкована книга, написана живою мовою, перша високохудожня національна поема, що своєю появою засвідчила початок нової доби у розвитку українського письменства.

“Наталка Полтавка” – найулюбленіша п’єса українського народу – зросла на ґрунті народної творчості. Іван Котляревський – одна з найвизначніших постатей в українській літературі передшевченківської доби. Олена Пчілка порівнювала Івана Котляревського з першою весняною квіткою, що змарнілу землю звеселяє, з найпершою ластівкою, що “весну нам принесла”, з першою зорею, яка “у добу безпросвітну” у небі стиха засіяла. Помер Іван Котляревський 10 листопада 1838 року. Прямих нащадків він не залишив. Незавдовго до смерті письменник відпустив на волю шістьох своїх кріпаків. А дім у Полтаві на Івановій горі заповів своїй економці — унтер-офіцерській вдові Мотрі Векливечивій. Тарас Шевченко, щойно дізнавшись про смерть поета і прикро вражений цією звісткою, написав поему “На вічну пам’ять Котляревському”, в якій називає його українським соловейком, сизим орлом, співцем України. В поемі є такі рядки:

«Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!» І не забувають! У 1891 році українська інтелігенція почала збирати кошти на пам’ятник поетові. Пам’ятник мав бути відкритим у 1898 р з нагоди 130-річчя від народження поета, однак через адміністративні зволікання і перешкоди, його було відкрито тільки в 1903 році.  Дискримінація української мови в Росії наочно виявилася при відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві, побудованому на кошти української громадськості.

Як писав В. Гнатюк, відкриття було “першим в своїм роді національним святом”. Російський уряд під тиском революційної громадськості дозволив влаштувати це свято, однак заборонив на ньому виступати на українській мові. Проти цього гостро запротестувала українська інтелігенція з Галичини на чолі з В. Гнатюком.  В решті-решт делегатам з Галичини було дозволено виступати на українській мові. Це викликало ще більше обурення серед учасників відкриття.  “Свято чисто українське, –  писав В. Гнатюк-, відслоняється пам’ятник українському поетові, якого твори написані також по-українськи і признані для українців, тим часом вони не можуть у своїй мові віддати йому пошани! Щось подібне неможливе хіба в цілому світі” Силою свого таланту Котляревський повернув літературу лицем до реальної дійсності, окрилив народне слово.

Художність, простота, правдивість, щира любов до народу роблять безсмертним твори Івана Котляревського. Творчість Котляревського – дорогоцінний набуток у скарбниці вселюдської культури.

Марія Лига, директор ОКЕМ музею Володимира Гнатюка

Анна Гала, науковий співробітник музею