«Єдиному справжньому європейцеві» Уласові Самчуку – 120». На Тернопільщині відкрили книжкову виставку творів письменника

«Єдиному справжньому європейцеві» Уласові Самчуку – 120» – під такою назвою у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки діє книжкова виставка, присвячена 120-річчю від дня народження письменника, публіциста, редактора, громадсько-політичного діяча Уласа Самчука.

Народився 20 лютого 1905 р. в селі Дермань Волинської губернії (нині – село на Рівненщині) у родині заможних селян.

У 1913 р., коли Уласові було вісім років, сім’я переїхала до с. Тилявка (нині Шумської громади Кременецького району). У 1917–1920 рр. він навчався в чотирикласній вищепочатковій школі, що діяла при Дерманській Свято-Феодорівській учительській семінарії. У 1921–1925 рр. – у Кременецькій українській мішаній приватній гімназії ім. Івана Стешенка. Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова). 23 серпня 1927 р. він дезертирував із війська.

Опинився в Німеччині, де певний час навчався в університеті Бреслау (нині – Вроцлав). Згодом доля його закинула в Прагу, де були зосереджені центри української політичної й культурної еміграції.

Був учасником змагань за створення держави Карпатська Україна. У 1941 р. в складі однієї з похідних груп ОУН (м) повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943 року. Проте вже в 1943 р. він був заарештований нацистами за свої патріотичні переконання. У 1944–1948 рр. жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. Після переїзду до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).

Спадщина письменника велика і різноманітна. Його твори не лише про рідну Волинь, Закарпаття, а й про Велику Україну, українську еміграцію. Його називають «літописцем українського простору».

Він один із найвизначніших українських письменників XX століття. Зарубіжні дослідники називали його «українським Гомером», вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну.

Помер 9 липня 1987 року. Похований на Українському цвинтарі святого Володимира у місті Оквілл, Канада.

На виставці представлено прижиттєві видання Уласа Самчука: романи «Юність Василя Шеремети» (Мюнхен, 1946–1947 рр.), «Чого не гоїть огонь» (Нью-Йорк, 1959 р.), та «На твердій землі» ( Торонто, 1966 р.); повість «П’ять по дванадцятій» (Буенос-Айрес, 1954 р.); книга споминів «На білому коні» (Нью-Йорк, 1965 р.).

Творчий доробок письменника донедавна на Батьківщині був під забороною. Лише за часів незалежної Української держави письменник почав повертатися на свою батьківщину. Було перевидано низку його творів. Це і трилогія «Волинь» («Куди тече річка», «Війна і революція», «Батько і син»), яка є фактично, сімейною хронікою родини Самчуків (у трилогії – Довбенків). Письменник оповідає про своє дитинство і юність, показуючи водночас, як він та його земляки, під впливом буремних подій 1914–1921 років перетворювалися з «руських людей» на українців.

Це і роман «Марія», який вважається першим в українській літературі твором про Голодомор 1933 р., роман «Юність Василя Шеремети», трилогія «Ост»: «Морозів хутір», «Темнота» і «Втеча від себе»; книги спогадів і репортажів «П’ять по дванадцятій», «На твердій землі», «На білому коні», «На коні вороному», «Плянета Ді-Пі», «Слідами піонерів» та ін. Лише тепер його творча спадщина доступна читачам.

На виставці представлено праці Петра Кралюка, Сергія Синюка, Гаврила Чернихівського, Наталії Приймас, Ігоря Фарини про творчість письменника, матеріали урочистої академії, присвяченої творчості митця, ювілейний збірник до 90-річчя від дня народження письменника.

На пошанування пам’яті знаного земляка фахівці Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки уклали бібліографічний покажчик «Улас Самчук (1905–1987): «Бог вложив в мої руки перо». Видання продовжує серію посібників «Родом з України» і має на меті якнайповніше представити бібліографію про життя й творчість Уласа Самчука із фонду ТОУНБ.