Володимир КОЛІСНИК: «Я не дам розколоти село»

 


211У с. Покропивна Козівського району вирують пристрасті, дійшло навіть до відкриття кримінального провадження.

Минулого тижня до редакції прийшли голова благодійної організації «Українська родина» Ірина Найдух та жительки с. Покропивна Ірина Січкоріз і Тетяна Христинич. Пані Ірина добре знає село, бо у рамках благодійного проекту, фінансованого Канадою, допомагає тамтешнім дітям з малозабезпечених сімей. Ірина Січкоріз є волонтером організації. У Тетяни (сестри Ірини) – подряпини біля очей, у руках тримає витяг з кримінального провадження. Стверджує, що її подряпала директорка місцевої школи Леся Крайник. За цим фактом відкрито кримінальне провадження.

Відвідувачки розповіли, що зайшла суперечка за дитячий садок. Річ у тім, що за державний кошт і зусиллями мешканців у селі відновили приміщення дитячого садка, збудованого у сімдесятих, і яке пустувало щонайменше п’ятнадцять років. При розпаюванні місцевого сільгосппідприємства споруда перейшла у комунальну власність – так вирішили власники майнових паїв, з умовою, що приміщення належатиме до соціальної інфраструктури села, у ньому, як і раніше, буде дитячий садок. Добротний ремонт, нові вікна, бойлер і решта новітнього оснащення провели за кошт держави, однак місцеві люди теж доклалися – і фінансами, і працею. Здавалося б, у чому проблема? У селі, де проживають понад п’ятсот людей, хіба логічно тримати пусткою відреставрований дитячий садок?..

Але реальність така: місцевим малюкам відвели дві кімнати у приміщенні школи. З кінця минулого року школа перейшла у статус навчально-виховного закладу, тобто під одним дахом містяться і школярі, і дошкільнята. Новий статус, можливо, порятував дев’ятирічку від закриття. Загалом територіальна реформа не вельми церемониться з освітніми закладами у малих селах – по усій країні триває болісний і навряд чи виправданий процес ліквідації, приєднань, об’єднань навчальних закладів. Реформатори наполягають, що сільський учень має здобувати освіту у сучасній школі, нехай за десяток кілометрів від села. Але ж є й інша правда: школа – останній осередок культури, і якщо у села його відберуть, вважай, що нема і майбутнього. Тож зусилля зі збереження школи у Покропивній можна зрозуміти.
212Ірина Січкоріз та Тетяна Христинич – за те, аби малюки ходили у відремонтований дитячий садок. Два тижні тому у селі були з цього приводу збори. Оскільки на них прийшли небагато людей, то вирішили опитати односельців від подвір’я до подвір’я, скласти списки тих, хто за відновлення дитячого садка в окремому приміщенні. Зібрали близько 190 підписів. За словами Тетяни Христинич, коли вона була на одному із подвір’їв, підійшла директорка школи Леся Михайлівна Крайник. Почала видирати з її рук списки з підписами, при тому подряпала їй обличчя. На думку відвідувачки редакції, Леся Михайлівна є противницею відновлення дитячого садка, бо сприймає це як загрозу для своєї посади.

До речі, таку ж думку я почула і від виконуючого обов’язки старости Покропивної Олега Лоїка. Він має чимало претензій до директорки і вважає, що школа занепала саме за часів її керівництва. Про останнє свідчить той факт, що 29 дітей із Покропивної вчаться у Козлові, тоді як у місцевій школі – 22 дітей. І цю красномовну статистику не спростовує те, що у Козлові школа-одинадцятирічка, а у Покропивній – дев’ятирічка.

Сама ж Леся Крайник вважає, що проблеми не існує – дошкільнятам добре і під дахом школи. Відповідно до Типового положення про навчально-виховні заклади, школа і дитячий садок мають бути в одному приміщенні. Те ж саме передбачено і у статуті навчально-виховного закладу с. Покропивна. Мовляв, проблеми взагалі не існує, а конфлікт роздмухують люди з певних інтересів. Директорка заперечує, що дряпала Тетяну Христинич. Визнає, що була словесна перепалка, що вирвала з її рук списки. «Я не лише посадова особа, я – людина. Не втримала емоції», – пояснила. Леся Крайник також повідомила, що у селі збирають підписи за те, щоб у приміщення дитячого садка перенести фельдшерський пункт.

Як вирішити конфлікт у Покропивній? Голова Козлівської громади (до неї належить і Покропивна) Володимир Колісник переконаний, що громада повинна вирішити, чи бути дитячому садку в окремому приміщенні.

«Воно на 90 відсотків готове до експлуатації. Вкладено десятки тисяч гривень державних грошей. Цей садок могли б відвідувати діти і з Козлова, – зауважив він. – Натомість у Покропивній вирують пристрасті, причому спричиняють їх особиста неприязнь між деякими людьми. Я не дозволю розколоти село. Я сам – колишній директор школи, а тому знаю із середини навчальний процес. У школі Покропивної не все гаразд, якщо багато дітей минають цю школу і йдуть на навчання за чотири кілометри до Козлова. Але я цілком свідомий того, що школу у селі потрібно зберегти».

Володимир Колісник не вбачає проблеми у тому, що дитячий садок буде за стінами навчально-виховного закладу: «Усе має бути зручним для людей, і нехай громада вирішить, де дітям буде краще».

Ольга КУШНЕРИК

 

 

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*