Віталій ЦИМБАЛЮК: «Як же треба ненавидіти Тернопіль, щоби так знущатися над його мешканцями»

Великого резонансу набула минулотижнева публікація в деяких тернопільських ЗМІ під назвою «Немає котелень на альтернативному паливі – немає гарячої води». Громадський діяч Віталій Цимбалюк упевнений, що незабезпечення гарячою водою є прямим тиском місцевої влади на тернополян, і за цим стоять чиїсь матеріальні інтереси, адже насправді проблему можна вирішити прозоро, вигідно та безпечно для людей.
 
Проблеми із постачанням гарячої води в окремих районах міста виникли через заборгованість за електроенергію КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» – таке офіційне трактування міської влади. Поряд із тим директор підприємства Андрій Чумак невтомно пояснює: як тільки котельні міста переведуть на альтернативне паливо, проти чого вже майже рік виступають самі тернополяни, тоді гаряча вода буде в квартирах безперебійно. Щоправда, слово «торф», яке і стало каменем спотикання між владою і людьми, у своїх коментарях чиновники більше не вживають.
 
Альтернативне паливо – це не тільки торф
 
– Цілком підтримую ініціативу переходу котелень міста на альтернативні види палива, – каже Віталій Цимбалюк. – При цьому я категорично проти, щоби таким паливом був торф. Цього тижня спілкувався із кількома фахівцями, які в один голос заявили: якщо вибирати між різними видами альтернативного палива, то тільки не торф. Безперечно, це ефективне паливо, але його характеризує висока зольність – бруд, який викидається у повітря. А при згоранні виділяється ще й сірка. Все це загрожує здоров’ю людей, які живуть поруч із такими котельнями та дихатимуть цим повітрям.
При цьому, зазначає Віталій Цимбалюк, у Програмі реформування і розвитку ЖКГ міста Тернополя на 2015-2016 роки, затвердженій міськрадою, йшлося про реконструкцію котлів для роботи на відходах деревини, а не торфі. Натомість, цьогоріч влада міста несподівано і масштабно переобладнує котельні під торф не тільки всупереч волі виборців, а й попри заборону Державної екологічної інспекції.
– Я впевнений: якби з альтернативних видів палива мерія обрала біомасу чи деревну тріску, жодних нарікань ані від жителів, ані від екологів вона би не почула. До того ж ці види палива не дорожчі за торф. Чому чиновники вперто діють по-своєму, нікому не зрозуміло. Хіба що за цим стоять чиїсь великі матеріальні інтереси. Але ж як треба ненавидіти Тернопіль і несамовито любити гроші, щоби так знущатися над людьми! Тернополян поставили перед вибором: або жити без гарячої води, або отруюватися викидами від спалювання торфу! До того ж поруч із цими котельнями – не тільки житлові будинки, а й школи та дитсадки, – обурюється Віталій Цимбалюк.
 
Має заробити не тільки інвестор – має виграти місто
 
– У цій афері із торф’яними котельнями є ще ціла низка підозрілих моментів.  Наприклад, в угоді, укладеній з інвестором, зазначено, що «Тернопільміськтеплокомуненерго» зобов’язане капітально відремонтувати приміщення котелень для переобладнання під роботу на торфі. А також вказано, що інвестор невдовзі може це майно оформити як спільну власність! Що це означає? Тернополяни власним коштом оплатять переобладнання котелень (адже бюджет міста – це гроші, які належать громаді, а не чиновникам, якщо хтось досі цього не знає), а потім ці котельні частково стануть власністю того, хто на них зароблятиме гроші. Хіба це нормально? – дивується Віталій Цимбалюк.
Не зрозуміло ще одне, зазначає громадський діяч, – в угоді з інвестором взагалі не передбачена реконструкція тепломереж міста. Це саме те слабке місце, через яке маємо величезні втрати тепла при подачі його з котелень до домівок споживачів. І, як наслідок, – високі тарифи і збитковість комунального підприємства. Коли інвестор іде заробляти на котельнях гроші (а саме для цього він і йде) і при цьому думає про низькі тарифи для людей, то, насамперед, буде зацікавленим у тому, щоби втрати тепла були якомога меншими, а для цього мають бути капітально відремонтовані теплотраси. Якщо ж інвестору це байдуже, значить, він впевнений: усі втрати тернополяни покриватимуть зі своїх кишень.
– У Тернополі є майже 180 км тепломереж у трубному вимірі. А сучасним стандартам із них відповідають лише декілька кілометрів! – пояснює Віталій Цимбалюк. – Окрім того, більшість трубопроводів є сталевими, бо саме такі прокладали в радянські часи. Це теж сприяє тому, що температура у таких трубах знижується. За різними оцінками, дорогою від котельні до споживача втрачається як мінімум 25% тепла. Як гадаєте, хто буде його оплачувати, якщо котельнями заправлятиме інвестор без зобов’язань?
 
Хто не знає – той вчиться в інших
 
Віталій Цимбалюк переконаний: проблему з переобладнанням котелень міста на альтернативні види палива можна вирішити прозоро, вигідно і безпечно для тернополян. Два роки тому він побував на одному із найуспішніших інвестиційних проектів – біо-котельні у столиці Литви.
– Як розповіли мені у Вільнюсі, – зазначає Віталій Цимбалюк, – ще у 2002 році їхня мерія уклала угоду з французькою компанією Dalkia та віддала їй в оренду на 15 років всю сферу теплопостачання міста. Французи інвестували в неї майже 150 мільйонів євро, модернізували котельні, встановили найсучасніші автоматичні теплові вузли, замінили застарілі трубопроводи.
У Вільнюсі інвестори спорудили біо-котельню, яка працює на біомасі (це різноманітні відходи рослинного походження, що, наприклад, залишаються на полях під час збору урожаю). До слова, виробництво тепла та електроенергії з біомаси у 2,5-3 рази дешевше, ніж при використанні будь-якого іншого виду палива.
Що найголовніше: місто у реконструкцію тепломереж не вклало ні копійки, до того ж все майно, доведене коштом інвестора до європейських стандартів, після завершення угоди повернеться у власність громади.
– Побачивши на власні очі, як можна безпечно і прозоро здешевити вартість тепла і гарячої води споживачам, при цьому модернізувати теплопостачальну систему міста без жодної копійки з бюджету, я тоді запросив представників французького інвестора і литовської влади до Тернополя. Хотілося, аби вони знайшли спільну мову з нашою міськрадою і спільними зусиллями зробили «теплову» реформу у нашому місті. Прикро, але жоден чиновник мерії так і не виявив бажання навіть зустрітися з ними, – розповідає Віталій Цимбалюк. – І це зрозуміло. Адже із європейськими інвесторами виграють усі, окрім чиновників. Бо європейці не розуміють слів «договорняк» і «відкат». Напевне, саме з цієї причини «торф’яний» проект із невигідними для міста умовами нав’язують у Тернополі насильницькими методами.
…Тим часом Тернопільський окружний адміністративний суд, задовольнивши позов екоінспекції, минулого тижня заборонив реконструкцію котельні на вул. Київській. Чи стане це маленькою перемогою окремих тернополян, а чи кінцем «торф’яної афери», – покаже 15 жовтня. Саме до цієї дати тепловики повинні запустити усі котельні міста.
– Я дуже сподіваюся, що наша влада отямиться і почує людей, які її обрали. Почує екологів. Прислухається до власної совісті. Ще раз все прорахує і зважить. Бо за гру людськими життями обов’язково доведеться відповідати – і перед людьми, і перед Богом, – резюмує Віталій Цимбалюк.
На фото: Віталій Цимбалюк із керівником біо-котельні у Вільнюсі