Україну він любив, як рідну матір

Кременецька земля народжує людей із високим інтелектом та талантом, енергією й працелюбністю, які, отримавши благословення від Бога, приносять велику користь протягом усього свого життя. 
Ці слова  дуже характеризують нашого земляка Олександра Неприцького-Грановського, літературно-меморіальний музей якого в с. В. Бережці відсвяткував нещодавно 20-ту річницю від дня його створення.
Науковий співробітник Великобережецького літературно-меморіального музею О. Неприцького-Грановського  Галина Сікліцька розпочала святковий захід з цікавої екскурсії всіма його залами. Розповіла про бережецький край, котрий подарував світові професора Міннесоцького університету (США), автора понад сто наукових праць із ентомології, двох з половиною тисяч писанок, художника, мистецтвознавця, автора 8-х збірок віршів, громадського діяча О. Неприцького-Грановського.
Далі в актовій залі Великобережецької ЗОШ І-ІІІ ст. відбулося пленарне засідання ІІ регіональної наукової конференції «Музеєзнавство південно-західної Волині» та святковий концерт. Під час конференції своїми думками поділилися голова Кременецької районної ради Володимир Стефанський, кандидат історичних наук, директор Великобережецького літературно-меморіального музею О. Неприцького-Грановського Віталій Галішевський, кандидат історичних наук, доцент кафедри суспільних дисциплін Кременецької ОГПА імені Тараса Шевченка, вчений секретар Кременецько-Почаївського ДІАЗу Володимир Собчук,  викладач історії й правознавства Кременецької школи-інтернату Віталій Савчук, директор Державного історико-культурного заповідника м. Дубно Леонід Кічатий, науковий співробітник Почаївського історико-художнього музею Володимир Бондарчук та інші.
А начальник відділу культури, туризму, національностей і релігії РДА Лариса Антонюк зазначила, Олександр Неприцький-Грановський мав дві рідні землі – Україну та Північну Америку й яких любив рівноцінно: «Україну він любив, як рідну матір, а Америку – як дружину…». Було також зазначено, що життя цьому музеєві дали його родина, світлої пам’яті краєзнавці Петро Гонтарук і Гаврило Чернихівський.
Борис ФЕДИШЕН