У Тернопільській центральній міській бібліотеці для дорослих відбулася виставка вишиванок, рушників та  картин

«Вишиванка – вічна пісня барв і кольорів» під такою назвою  у Тернопільській центральній міській бібліотеці для дорослих відбулася виставка барвистих вишиванок, вишитих рушників та картин, створених руками майстрині народних художніх промислів Євгенії Войнарської.

У виробах – гармонія різнобарв’я

«Жодне фото не передасть тієї кількості тепла і любові, які вклала Євгенія Войнарська у свої вироби, – каже керівник Тернопільської центральної міської бібліотеки для дорослих Оксана Ліхіцька. – Їх треба побачити, ними треба насолодитися. Вишиті у різних техніках сорочки, кожна з яких має свою історію, картини, сукні, подушки, рушники, ляльки-мотанки представила тернопільська майстриня на суд тих, хто завітав до нас на свято вишиванки».

Перші вишивки творила … з сином

Євгенія Войнарська народилася у Макіївці Донецької області. Опісля сім’я переїхала на Полтавщину, де дівчина навчалася у кооперативному технікумі. Згодом талановиту дівчину було направлено  на навчання до Тернополя, де діяла республіканська школа декораторів при Тернопільському кооперативному технікумі.

Після її закінчення пані Євгенія вийшла заміж за тернополянина  Йосипа Войнарського, і ось уже 45 років її рідним містом є Тернопіль.

Я запитую Євгенію Войнарську, з чого почалося її велике захоплення. Каже, якось син Андрій у молодших класах взявся за вишиття, тривало таке його захоплення не довго. Але  для творчої мами воно стало важливим заняттям на все життя.

«Щось радили подруги, багато розповіла про вишиття нині вже покійна моя старенька сусідка Майя Йосипівна Шушкевич, – розповідає мисткиня. – Від рідних я була далеко, то вона була мені, як мати, з якою можна було і поговорити, і порадитися, і навчитися новим технікам вишиття».

Дочка каже, що я малюю нитками

Загалом вишиттям займається понад 30 років. Спочатку малювала, а тепер, за словами її доньки Ірини, малює нитками на полотні.

Усього нового жінка навчається разом з іншими вишивальницями у школі народної борщівської сорочки, яку очолює Вікторія Кривоніс, котра знає понад 200 різних технік вишиття. Зараз тут безкоштовно навчають жінок-переселенок, які цікавляться нашими традиціями.

Запитую майстриню, скільки вишиваних речей вона виготовила. Каже, що дуже багато. Наприклад, організовувала  персональну виставку картин, на якій виставила 60 робіт.  Любить вишивати натюрморти, пейзажі, квіти, композиції, а ще –  рушники, ясіки. На останню виставку підготувала 32 вишивані сорочки – чоловічі, жіночі, дитячі, їх вона виготовила для найрідніших – чоловіка, сина, дочки, двох внуків і двох онучок.

«Я люблю творити геометричні орнаменти, – каже жінка, – кожна вишивка моя – в єдиному екземплярі. Точно такої більше немає ні в кого…»