У Білецькій громаді в’яжуть сітки з любов’ю і вірою у перемогу

На території Білецької об’єднаної територіальної громади  працівники галузі  культури зорганізувалися ще на початку війни і розпочали плести маскувальні сітки. Відтоді вони виготовили понад 5 кілометрів сіток, завдяки яким вдалося захистити тисячі  одиниць техніки та врятувати життя багатьом нашим солдатикам, що захищають країну від ворога.

Загалом щоденно, без вихідних виготовляють маскувальну продукцію для фронту 20-25 жінок та чоловіків , як правило працездатного віку, бо робота ця відповідальна, вимагає певних навичок і не є легкою. Інколи до них доєднуються і діти та студенти, пенсіонери. Тут кожному помічникові раді.

Є серед тих, хто долучається до виготовлення маскувальних сіток,  і більш активні, і такі що приходять, коли є вільний час.  Але робота кожної людини є безцінною, бо вона щира, від душі, часто супроводжується і тихою молитвою. Бо ті, що плетуть павутинку-захист розуміють для кого і для чого вони її виготовляють.

За словами методиста відділу культури,  туризму та охорони культурної спадщини  Білецької сільради Людмили Когут, до їх громади входить 10 сіл,  де є клуби, бібліотеки, будинки культури, меморіальний музей С. Крушельницької тощо. От їх працівники і проводять  разом з мешканцями тих сіл різні благодійно-культурні  заходи з нагоди державних чи  релігійних свят. Це і концерти, і виставки, і ярмарки. Паралельно відбувається збір коштів для ЗСУ.

Галина Зюбровська, що є   старшим  науковим працівником меморіального музею Соломії Крушельницької у Білій каже, що  виготовляють  і великі сітки.  і малі,  на різну техніку, різного розміру, кольору, під замовлення.

Плетуть маскувальні сітки на БТРи, буси, машини, кулемети, танки,  плавучі засоби. Навіть, щоб закрити від ворога поранених бійців. Найбільші маскувальні сітки  становлять п’ятнадцять на 20 метрів, найменші – два на два метри. Днями отримали замовлення  на маскувальні сітки для закриття окопів – довжиною 300 метрів  і шириною 2,5 метри.

– Сітки плетемо за особистим замовленням, обговорюємо все детально, щоб маскування було максимально практичним, а тканина легкою і не вбирала вологи. – додає Галина Зюбровська ,- Якщо потрібно сітку терміново, то сидимо поки не закінчимо роботу. Одні жінки ріжуть тканину на смужки, інші – вплітають їх в основу.

Галина Зюбровська  ще з  дочкою Софією, студенткою Тернопільського  мед університету ім. Горбачевського,  допомагають військовим на передовій та пораненим, що лікуються у лікарнях та госпіталях в тилу медикаментами,  провідуємо їх або надсилаємо перевязувальні матеріали, бинти, шприци, антибіотики, медичні інструменти тощо.

– Усі сумлінно плетуть сітки, щоб допомогти воїнам та наблизити нашу перемогу над ворогом. – кажуть на завершення жінки,- Ми не можемо бути на війні, але можемо виготовляти сітки. Це наш святий обов’язок в тилу, це наше місце у цій боротьбі. Плетення сіток – це наш внесок у Перемогу.

Фільм режисера з Тернопільщини – претендент на одну з номінацій кінопремії “Золота Дзиґа”