«Творча сповідь» Тараса Комаринського

Цієї неділі в залі Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України відбулися чергові «Творчі діалоги» під егідою обласного літературного об’єднання.

Цього разу «творчо сповідався» поет і журналіст, член обласного літоб’єднання та НСЖУ Тарас Комаринський, який, до речі, є активним дописувачем нашої газети. Модерувала дійство авторка його сценарію, поетеса, членкиня НСПУ Василина Вовчанська.

Хоч автор більше позиціонує себе як гумориста-сатирика, у його творчому доробку є твори і в інших жанрах: від громадянської до пейзажної, інтимної лірики. Як зазначали у своїх виступах багато доповідачів, цей поет може легко написати вірш на будь-яку тему і у будь-якому стилі. А поділитися своїми відгуками та присвятами автору зголосилося багато гостей, його побратимів по перу, зокрема: Зіновій Кіпибіда, Валентина Судома, Володимир Мацикур, Валерій Дідух (з об’єктивних причин, заочно), Тетяна Дігай, Ольга Новоставська, Іванна Гриців. Хоча Тарас Комаринський невідомо чому сам зволікає зі вступом в Національну спілку письменників України, лунали думки про те, що його творчість настільки якісна й багатогранна, що він вже давно заслуговує цього. До речі, на вірші багатьох присутніх у залі автор прочитав свої дружні пародії, навіть на вірш модераторки заходу.

Враховуючи те, що Комаринський зараз перебуває на військовій службі, серед гостей були присутні його побратими і посестри по службі. Одна із них, Ірина Подлецька, підготувала автору сюрприз – заспівала пісню «Вогонь кохання» на його слова та музику Ігоря Вовчака. Слід відзначити великий талант цієї жінки-військової, оскільки на вивчення нової пісні у неї було лише чотири дні. Своїм співом гостей порадували і «Золоті журавки» – творчий колектив під керівництвом Людмили Червінської. Одну з пісень вони виконали спеціально до Дня матері.

Незважаючи на те, що дійство і так трохи перейшло часові рамки сценарію, по його закінченні гості не хотіли розходилися і ще довго спілкувалися з його винуватцем в кулуарах. Це свідчить про те, що літературне об’єднання Тернопілля працює в правильному руслі, даруючи людям в наш непростий час художнє слово – такі необхідні ліки для поранених війною душ.