02.02.2023 13:21

Повідомити про новину

Поширити:

Тернополянка Надія Мороз каже, що вишиття її супроводжує з раннього дитинства. Гарно вишивала її бабуся, мама, тітки, сестра. І вона сама взялася за голку й різнокольорові нитки ще до того, як почала писати та читати.

Мама вишивала головні узори, наприклад, на подушечці, а малій Наді довіряла зашити якимось одним кольором так зване тло візерунку. Так дівчинка, роблячи перші хрестики, і уявити не могла, що роками удосконалюватиме і удосконалюватиме свою майстерність. І нині вона знає понад 100 українських технік вишивання.

Захоплення, що переросло у професіоналізм

Пані Надя народилася у Тернополі, закінчила ЗОШ №17, Львівський інститут зв’язку. Удвох з чоловіком вони спочатку працювали на залізниці, а у складні 1990-ті зайнялися торгівлею.

Надія Мороз народила двох синів, має двоє онуків. Поміж роботою, домашніми справами ніколи не залишала свого головного захоплення. Нині майстриня виготовила понад 30 картин, 15 сорочок, чимало вишиваних рушників та інших виробів.

Каже, що бували періоди, коли навіть на тривалий час залишала голку та нитки, але згодом знову, немов відроджувалася, і все починала спочатку. Вишивала те, що було на той час модним, – серветки, рушники, картини тощо.

Пік творчості – після Революції Гідності

У 2014-2015 роках майстриня вишила перші сорочки – собі, чоловікові та двом синам. Чоловікові – у синьо-жовтих тонах,  старшому синові – монохромну, а собі і молодшому синові – за борщівськими мотивами.

Спочатку пані Надія стала відвідувати мистецьку студію «Берегиня», що діє у Тернополі, а згодом стала ретельною ученицею  школи народної борщівської сорочки, що діє при школі ремесел у Тернополі.

Відтоді сорочки вишиває тільки на конопляному полотні, постійно збільшуючи кількість традиційних українських давніх і сучасних технік вишиття. Також проводить майстер-класи для переселенців, бере участь у фестивалях у різних регіонах України, останнім часом їздила у Рівне та Тобівку Івано-Франківської області.

За словами керівника Тернопільської центральної міської бібліотеки Оксани Лехіцької нещодавно тут з успіхом пройшла етнографічно-мистецька виставка майстринь народних художніх промислів художньої вишивки Надії Мороз та Галини Переймибіди  “Вишиванко моя, моя доле! Мій святий оберіг, моя пісне!”. У  представлених роботах майстриням вдалося реалізувати усі свої творчі навички, відчути гру світла, живий настрій, ефект гармонійних колірних та сюжетних рішень.  Тернополяни і гості обласного центру могли переглянути цю неймовірну виставку краси і таланту. Особливо усім сподобалася шопка, виготовлена Надією Мороз.

Планів багато і всі вони різнокольорові

Надія Мороз й надалі планує вчитися та вдосконалюватися.  Каже, як тільки закінчить чергову сорочку, то відразу візьметься за іншу. І це незважаючи на те, що вишиття чоловічої сорочки може тривати від декількох місяців до року, а жіночої – від року до трьох.

Паралельно з сорочками вона постійно вишиває ще щось. І обов’язково навчає цьому мистецтву інших. Найбільше любить і вишивати, і милуватися борщівськими сорочками, каже, що кожна з них є не повторною. Розповіла, що після того, як побувала на фестивалі «У Борщівському краї цвітуть вишиванки», просто «захворіла» цим вишиттям.

А її чоловік має своє захоплення – збирає і реставрує давні праски. У колекції має їх уже понад 60.

Також пані Надія колекціонує старі намиста, захоплюється виготовленням коралів для себе та для інших. Творить і кольє до нарядних суконь, і коралі в етнічному стилі. Каже, що кожна жіноча вишита сорочка, хоч і дуже гарна, потребує красивих українських прикрас.

Автор: Галина ВАНДЗЕЛЯК

Теги: вишивання

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.