Символ шлюбу ранніх християн

Цій традиції – 2 тисячі років. Вражаючий за своєю глибиною і символікою знак – поєднання двох рибок на якорі, що переходить угорі у хрест, – карбували на внутрішньому боці своїх обручок ранні християни.
У християнській традиції якір – кітва – є символом надії. Що є для корабля у морі якір? Надія на порятунок. Судно кидає якір, прибувши із далеких мандрів до своєї гавані, кітвою єднається із рідною землею. Капітан наказує віддати якір у лиху негоду, щоб корабель тримався місця у бухті, щоб не викинув його на скелі лютий шторм.
Якір нашої віри утримує душу у морі спокус, рятує під час духовних штормів, коли терзають сумніви, крає горе, підкрадається відчай. Якір є одним із давніх символів християнства, символом мучеництва одного із перших християнських святих – св. Климента Папи Римського, що з наказу імператора Траяна загинув за віру в Христа наприкінці І століття нашої ери на теренах України, у Херсонесі, у водах Козачої бухти поблизу Севастополя. Климент прийняв смерть розіп’ятим на якорі. Коли звістка про мученицьку загибель Папи Климента, четвертого римського єпископа після св. Петра, прийшла до апостольської столиці, на престолі підземної церкви, де він правив, викарбували якір – «святоклиментіївську кітвицю».
Зображення риби є давнім символом християнина, а поєднання якоря і двох рибок є знаком подружньої вірності та надії на спільне спасіння у Христі.
Єдине зображення цього знака є у катакомбах св. Домітілли у Римі.
Нічого випадкового у житті не буває, всяка випадковість глибоко спланована на небі, не маймо у цьому жодного сумніву.
У червні 2012-го я побувала у Римі. Основною метою поїздки було відвідання церкви св. Климента, щоб на власні очі пересвідчитися у тому, що це – історичний факт, а не вигадки, якими деякі псевдоісторики наповнюють свої томи.
Оскільки організовувати мої поїздки нікому, довелося мандрувати старим перевіреним способом – через турфірму. У Римі – 11 000 готелів. Серед сотень туристичних пристановищ туроператор  випадково (!) обирає невеликий готель на околиці, поблизу Віа Аппіа – «Каса Домітілла». У перекладі назва означає «Дім Домітілли». Поруч – катакомби Домітілли. Катакомби – місце захоронення ранніх християн. Річ у тім, що язичники римляни своїх покійників спалювали. Християни ж віддавали померлих землі. Тому вдавалися на спосіб: заможні віруючі влаштовували на своїх землях таємні підземні поховання.
Оскільки турист – це особа, яка прагне за короткий термін перебування в країні побачити максимум, спекотного червневого дня ми рано-вранці подалися до не передбаченого маршрутом туристичного об’єкта – катакомб. Як і слід було чекати, музей іще не відчиняли, але поблукати подвір’ям дозволили.
Перше, що потрапило мені на очі, було дивне зображення – дві рибки, посередині хрест і щось подібне на якір. За рефлексом туриста клацнула фотоапаратом. Італійка, що замітала двір, ламаною італо-англійською пояснила, це – символ одруження. Рибки, хрест, якір… Якір? Якір у мене асоціювався з іменем Климента. Що робить святоклиментіївська кітвиця в катакомбах християнки на ймення Домітілла? Що тут спільного?
Туристу ніколи особливо заглиблюватися у суть – на нас чекала екскурсійна програма. Розбиратися із дивним символом довелося вже удома. Отоді й розпочала пошуки. Хто вона, ця Домітілла? Розпитала у всезнаючого дядька Гугла. І виявила неймовірне!
«Флавія Домітілла, сестра імператора Доміціана, дружина… Тіта Флавія Климента, римського єпископа, закатованого у 97 році в Херсонесі…»
Дружина? Дружина Папи Римського? Хіба це можливо?
Так, дружина, чому ж ні! Це були ранні християни, вони одружувалися, народжували дітей, целібат виник через багато століть як спосіб не ділити церковні землі та майно між дітьми священиків і нічого спільного зі Святим Письмом не має. Тому єпископи одружувалися. А в часи ранньої церкви охрищувалися вже одружені люди, і ніхто не змушував їх розлучатися, бо сім’я і шлюб – Господнє запровадження, а целібат – церковна практика, запроваджена людьми.
Домітілла – дружина Климента. Саме тому в її катакомбах цей знак шлюбу і подружньої вірності – символ мучеництва чоловіка і жертовної вірності дружини.
То як вам ця невипадкова випадковість? Я їхала до Риму шукати сліди Климента, а турфірма «випадково» оселила мене в Домі Домітілли! Шукала чоловіка, а жила в будинку його дружини! І ще зовсім випадково потрапив мені на очі знак, що існує в єдиному примірнику в отих катакомбах!
У Бога не буває випадковостей. Цей знак тепер – на внутрішньому боці моєї обручки. Як символ віри і вірності.
Леся РОМАНЧУК