Повідомити новину

Поширити:

Для чого існують міждержавні договори і угоди? Для врегулювання відносин між країнами, усунення можливості усіляких претензій і непорозумінь. Для цієї думки не обов’язково бути кадровим дипломатом чи навіть студентом елітного факультету міжнародних відносин. А вони, оті договори, мають виконуватися? “Ну, звісно ж – зведе брови будь-хто з перелічених вище функціонерів ( чи кандидатів у них) – це ж вам не домовленість між двома “хануриками” в забігайлівці, тут усе солідно і серйозно, підготовлено фахівцями і скріплено підписами високих державних мужів”.
Один з таких мужів наприкінці січня 2003 р. відвідав з державним візитом Київ. Тепер він приїде в столицю України зовсім нескоро. Або ж, що значно вірогідніше, вже й не  завітає на Дніпрові кручі й не скористається українською гостинністю. Чому так? Та тому, що звати його Владімір Путін, і для дуже значної частини українців саме він став призвідником тих напастей, що звалилися  останні 7 років на нашу країну. Їх, отих напастей, у нас багато, і далеко не в усіх винен господар Кремля, але Крим у нас “відтяпав” саме він. І війна на Донбасі, яка майже щодня приносить трагічні звістки в українські родини, організована за його благословення, а то й прямої участі (працює ж бо, як сам зізнавався, “як раб на галерах”). Отож ситуація, що красиві українки в національному одязі аеропорту колись зустрінуть його хлібом і сіллю, видається нині просто з розряду ненаукової фантастики. Але 18 років тому в його голові, можливо, лише визрівали плани щодо “русского мира” і пов’язаної з ним територіальної експансії. І під час тодішнього візиту В. Путін разом з українським колегою Леонідом Кучмою саме цього дня, 28 січня 2003 р, підписали Договір про українсько-російський державний кордон. З позицїї сьогоднішнього дня у зв’язку з цим доречніше буде згадати кілька афоризмів, пов’язаних саме з темою міжнародних договорів:
1.”Договори існують для того, щоб їх виконував слабший”

  1. “Справжні наміри держав містяться в їхніх договорах… якщо вміти читати між рядками”

Нині ми у воєнному відношенні слабші й не зможемо просто вибити Росію з Криму і Донбасу. Це – сумний факт і не буду зараз заглиблюватися у його причини. А сам текст Договору, скільки в нього не вчитуйся, не містить, як здається мені, дилетанту, якихось підводних каменів чи прихованих пасток для України. Все ніби “чинно і благопристойно”: “Українсько-російський державний кордон проходить так, як це зазначено в Описі проходження державного кордону між Україною та Російською Федерацією…” (Стаття 2). А ще доволі цікаво прочитати у Статті 3 про те, що “Будь-які природні зміни, що можуть відбуватися на місцевості, не змінюють положення українсько-російського державного кордону, визначеного цим Договором, якщо не буде досягнуто домовленості про інше”. Укладачі тексту Договору передбачали й можливість якихось природних катаклізмів на кшталт затоплення, чи якихось тектонічних процесів земної кори й заздалегідь обумовили, що вони жодним чином не вплинуть на статус українсько-російського державного кордону.
Отих “природних змін”, як виявилося через 11 років після урочистого підписання договору про державний кордон, не сталося. Сталося інше: Росія, на чолі з одним із підписантів цього Договору, зневажливо розтоптала  його, вкотре довівши свою феноменальну здатність  дотримуватися міжнародних угод.
Не вперше і, можна припустити, не востаннє. А на віртуальному (наразі) міжнародному судовому процесі свідками проти неї могли б виступити і Японія, і Польща, і Румунія, і Німеччина, і Фінляндія, і прибалтійські країни, і… і, звичайно ж, Україна, яку доля “ощасливила” таким близьким сусідом…
Ігор Дуда