Після одруження показала своє лице

Чимало холостяків переконані, що абсолютно усі чарівні милі дівчата після одруження перетворюються на мегер. Мовляв, усе, що вони уміють – це пиляти чоловіків, викачувати з них гроші, а потім, коли їхні гаманці стануть порожніми, кинуть і переключать свою увагу на іншу жертву.
Принаймні у це беззаперечно вірив мій хороший друг Ігор. Він був уже двічі одруженим. З коханими, яких до одруження не те, що любив, а обожнював, прожив по два місяці з кожною. Ігор переконував, що шлюб – це не для нього, тому шукає дівчат на один-два тижні максимум.
«Ігорку, задумайся, тобі вже 35. Діток треба виховувати, а ти по клубах бігаєш», – викрикувала йому мама. А тому й байдуже.
Якось на одній із вечірок Ігор познайомився із дуже вродливою дівчиною. Висока, з карими очима, довгим чорним, мов смола, волоссям. Красуня з першого погляду зачарувала мого друга. Він ходив, мов зомбі. Куди вона, туди й Ігор.
Знайомство знаного у Тернополі ловеласа цього разу відбулося не так, як завжди. Зазвичай, дівчата самі вішаються йому на шию, пропонують любов і ласку. А ця навіть не звернула на Ігоря увагу. Він підійшов до неї з двома коктейлями, запропонував випити за знайомство. Вона холодно відповіла, що не п’є і такі чоловіки, як він, її не цікавлять. Ігоря це збило з пантелику, і водночас додало азарту. Він наче уклав парі сам із собою, будь-що добитися її прихильності. Від знайомих дізнався, хто вона і де мешкає. Щоранку приносив квіти, зустрічав з роботи. Та дівчина була неприступною. Далі Ігор, мов збожеволів. Ходив за нею крок за кроком. А якось навіть урятував, мало не поплатившись власним життям.
Це було холодного осіннього вечора. Ірина, так звали дівчину, поверталася з роботи додому. Зазвичай, коли вона працювала допізна, викликала таксі. Та цього разу захотіла прогулятися. Вирішила піти парком. Довкола нікого не було. Лише дерева тривожно шелестіли пожовклим листям, наче застерігаючи дівчину про небезпеку. Ігор ішов за нею. Він теж чомусь насторожився. Відчував щось лихе.
Ірина задумалась, не бачила нікого й нічого, як почула ззаду:

• Гей, красуне, ходи до нас, нам сумно.

Дівчина пришвидшила ходу, серце скажено билося в грудях.

• Ну, куди ти? Не тікай, ми не страшні. Ти ж тому й бродиш темним парком одна, бо шукаєш когось.

Вони наздогнали дівчину. Враз з’явився й Ігор. Він заступив собою Ірину і, наче Джекі Чан, почав махати руками, ногами. Колись, ще в школі, він відвідував гурток карате. Тож мимоволі згадував усі прийоми. Та, на жаль, це тільки розсмішило хуліганів. Один із них вийняв з кишені ножа і встромив його в бік мого друга. Ірина кричала, Ігор корчився від болю. На той галас прибігли патрульні, а бандити втекли.
Ігор лежав на землі, стікаючи кров’ю. А дівчина  викликавши «швидку», голосила над хлопцем… Ох, усе, як у голлівудській мелодрамі. Якби не знала особисто героїв цієї історії, подумала б, що це – сюжет із кіно.
Ігор отямився вже у лікарні. Ірина спала, сидячи на кріслі й обпершись на стару тумбочку.
Хлопець хотів щось сказати, та відчув різкий біль. До того ж у нього страшенно пересохло в горлі.

• Ігорчику, ти прокинувся! На, сонечко, попий. Ось так, зараз буде легше. Ні, не кажи нічого! Тобі не можна розмовляти. Я скажу! Ти хотів, щоб ми зустрічалися? Будемо зустрічатись. Ти хотів, щоб я тебе покохала? Добре, я так і зроблю! А давай… Давай, коли ти вийдеш із лікарні, ми одружимося. Повір, я не таке стерво, як видаюся на перший погляд. Я буду найкращою у світі дружиною. Милий мій, тільки живи!

Ігор ще довго лікувався. Його ті бандити добряче поранили, він втратив багато крові. Лікарі навіть припускали, що він не виживе. Та куди там! Біля нього ж і вдень, і вночі була його Ірина. Він мусив жити.
Через півроку після його одужання, вони таки одружилися. Зізнаюсь, я поза очі жартувала, що пахне третім розлученням. Адже Ірина спершу була, скажімо, дуже непростою дівчиною з твердим, непоступливим характером. Та після одруження ми всі побачили справжнє її лице. Добра, ніжна, дбайлива дружина. Неймовірна господиня. А ще – прекрасна матуся. Ірина подарувала Ігорю двох хлопчиків і невдовзі у них ще народиться донечка.
І нині, коли я запитую Ігоря, яка вона – жінка після одруження, він відповідає: «Мегера! Тільки мені дістався прекрасний ексклюзив».
Зоряна ДЕРКАЧ