Пекло у рідному домі

У навчальному закладі на другокурсницю склали таку характеристику: «Замкнута, неспокійна, депресивна, агресивна, пасивна та байдужа». А психолог твердив про перенесену важку психологічну травму. Дівчина-підліток зазнала такого лихоліття, що й інакшою просто не могла стати…
Сексуальне насильство від… швагра
У середині липня в одному з райсудів області розглянули цивільну справу за позовом районної державної адміністрації, яка діє в інтересах неповнолітньої, до її матері  про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав. Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: державний навчальний заклад, об`єднана територіальна громада та районний відділ поліції. Відразу зауважу, що в інтересах дівчини у цій публікації не буде прізвищ, назв населених пунктів та решти інформації, яка прямо чи опосередковано вказувала б на особу. Її ім’я – теж змінено.
Що ж таке трапилося між дитиною і матір’ю?
Оксана (так назвемо дівчину) навчалася на другому курсі навчального професійного закладу, де здобувала робітничу професію, проживала у гуртожитку. Драма розкрилася у листопаді минулого року, коли вона після поїздки додому прийшла на навчання заплаканою і у синцях. Педагоги допитувалися, що сталося. Втім, учителі уже знали про негаразди у сім’ї – місяць перед тим Оксана захворіла, потребувала госпіталізації. З навчального закладу телефонували матері, але та не приїхала, мовляв, немає грошей. Відтак Оксана позичила гроші на ліки в одногрупниці, а потім зі стипендії повертала борг.
Цього разу педагоги були ошелешені розповіддю дівчини. За її словами, починаючи з 11-річного віку її домагався та залякував шваґер – чоловік старшої сестри, а з 13-річного віку – періодично ґвалтував у неприродній спосіб. Це ставалося, коли вона доглядала за дітьми сестри у їхньому помешканні. Коли ж жалілася матері, та не вірила або ж звинувачувала її. Глуха стіна непорозуміння з матір’ю не менше травмувала, ніж насилля швагра.
Педагоги зателефонували у поліцію. Подія зареєстрована в ЄРДР за частиною 2 статті 156 ККУ – вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, членами сім’ї чи близькими родичами. За таке закон передбачає позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Дівчину поставили на облік в Єдиному електронному банку даних дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, та  влаштували у Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської обласної державної адміністрації –  для діагностики її психоемоційного стану та надання соціальної, психологічної й інших видів допомог. Психологи констатували знижену самооцінку, невпевненість у собі, підвищену тривожність, а також ознаки того, що напружені відносини з матір`ю несуть негативний характер і спричиняють суїцидальні думки. Відтак голова райдержадміністрації видав розпорядження «Про негайне відібрання» – Оксану віддали під опіку навчального закладу.
Спроба суїциду
Наближалися зимові канікули. Що було робити з Оксаною? Повертати до рідного дому, який перетворився для неї на пекло?.. За заявою старшого брата Новий рік і Різдво дівчина святкувала у його сім’ї. Але… Як розповідав на суді працівник Центру, який періодично телефонував дівчині, особливої радості і піднесеного настрою від проживання в родинному колі від неї не почув.
20 січня вона повернулася на навчання, а 25 січня у гуртожитку вчинила спробу суїциду – випила багато таблеток. Її співмешканка по кімнаті свідчила, що Оксана зробила це після телефонної розмови з матір`ю.
Наразі завдяки сприянню небайдужих районних чиновників дівчина ходить на прийом до приватного психотерапевта. Після тривалих бесід своєї думки та ставлення до матері не змінила. Тож у навчальному закладі вирішили звернутися до суду про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.
Що таке відібрання дитини?
За змістом статті 170 Сімейного кодексу суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитину передають другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам (за їх бажанням) або органові опіки та піклування.
Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання  суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання є компетенцією суду.
Батьки, від яких відібрали дитину, не втрачають щодо неї прав та обов’язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов’язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з нею. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або начальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.
Відтак, основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров’я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Відповідно до Сімейного кодексу, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав, суд вирішує питання про стягнення з них аліментів. Адже обидва батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування їх на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов’язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набуття законної сили рішення суду.
Травма на усе життя
Відібрання – не вирок, якщо обставини зміняться, за рішенням суду дитину повертають у сім’ю. Як живуть у родині Оксани? Це – багатодітна сім’я. Мати – пенсіонерка, Оксанині брати і сестри уже повнолітні, а вона – наймолодша. З характеристики органу місцевого самоврядування випливає, що тут нормальні умови проживання.
Під час судового розгляду справи допитували матір. Так от, вона переконувала, що не помічала з боку зятя якихось зазіхань на Оксану. Було таке, що дочка жалілася, що той «пристає». Також у червні нібито він побив її. Було, що намагався зняти з Оксани білизну, але матір вважала, що це пустощі…
Схоже, з такою позицією матері Оксана залишилася сам на сам зі своєю бідою. Діти, які зазнали сексуальних домагань чи насилля, пам’ятають про це до кінця життя. Психологи стверджують, що подолання таких травм – чи не найскладніша річ у психотерапії.
Що вирішив суд? Відібрати дитину у матері і передати до органу опіки та піклування  райдержадміністрації. Стягнути з матері аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ольга КУШНЕРИК