Пам’яті побратима Валерія Залізного

Сьогодні 11 лютого 2026 року виповнилось би 75 років відомого на Тернопільщині, Чернігівщині талановитого поета,художника,композитора-пісняра,громадського діяча Валерія Олексійович в Залізного. Але, нажаль, важка довготривала хвороба не дала йому можливості дожити ще 3 дні до цієї дати і 8 лютого 2026 року він відійшов у вічність, залишивши для нас чималу багату творчу спадщину в поезії,піснях,картинах,хороші спогади про нього.

На Тернопільщину з Чернігівщини разом із дружиною Валентиною і дочкою Оксаною приїхали на початку 1980-их років і Валерій швидко здружився із багатьма творчими людьми Тернополя, знав правду про історію України і брав активну участь у національно-визвольних змаганнях за здобуття Україною незалежності у 1989-1991 роках. Вже після нашої на першому волелюбному вічі 30.06.1989р. на Микулинецькому цвинтарі на відновлених могилах Січових Стрільців і закатованих кадебістами у Тернопільській тюрмі українських патріотів і почутих там спогадів їх рідних про звірства кадебістів, Валерій написав патріотичні вірші «Жертвам Свавілля» «Народний Рух», в яких засуджує більшовицьку окупаційну владу і закликав українців до боротьби за волю. Скоро ці вірші та інші були опубліковані в тодішній патріотичній пресі і їх декламували на вічах та зібраннях.

В.Залізний брав участь і в наступних акціях боротьби «За українську Україну», особливо у Помаранчевій революції, особисто зустрічався із В.Ющенком, співпрацював і товаришував з творчими людьми краю.

Багато часу та енергії Валерій віддав участі в діяльності Тернопільського обласного товариства Ім. Б.Лепкого, брав участь у заходах по поверненню імені Богдана Лепкого, його рідних, інших Великих Українців на Україну, на яких він декламував власні вірші та співав пісні.

У 1994 і 1999 роках він організував поїздку лепківців і просвітян з Тернополя в м.Батурин, де у 1999р. Встановили привезену Пам’ятну стелу Б.Лепкому в Батуринському заповіднику «Гетьманська столиця» і взяли участь у перезахороненню символічного праху Гетьмана України Івана Мазепи, яке організував письменник з м.Одесси Богдан Сушинський. Валерій на цьому дійстві виконав авторську пісню, присвячену Б.Лепкому «Візьміть мене на крила журавлі», високу оцінку змісту та виконання якої дав присутній там Дмитро Гнатюк.

Рівно 25 років тому 11.02.2001р. В.Залізний відзначав своє славне 50-річчя в приміщенні тернопільської філармонії та робив свій творчий звіт. Було багато схвальних виступів, подяк. Я(автор цієї статті) написав до цієї дати книжку «3 музи галерея Залізного», яка була тоді презентована. На жаль коли Валерій важко захворів, я(автор), І.Вовчак та й деякі інші друзі відвідували його по декілька разів кожного року, але, на жаль, не всі.

Валерій Залізний написав і видав 15 поетичних та пісенних збірок, які пройняті любов’ю до рідної землі, розповідають про героїчне минуле боротьби нашого народу за волю, викривають і засуджують жорстокість кремлівських верховодів до українського народу проведення голодомору та репресій. Його поезія і пісня безсмертні, на них будуть виховуватись теперішні та майбутні покоління українців, пам’ять прославленого сина України Валерія Залізного буде назавжди жити у серцях і душах рідних, побратимів, друзів, жителів краю та України. Сумуємо і співчуваємо рідним, дружині Валентині, дочці Оксані, внуку Артуру, родині.

Земля тобі пухом і вічна пам’ять.

Витаючи ангелом в небі,

Валерій шле пісню на

землю свою, як уклін

дорогій Україні

І як спомин у ріднім краю.

Казимир Ярема та всі члени товариства ім. П.Лепкого