Після страшних злочинів, скоєних російською вояччиною проти мирного українського населення, на справжнє єство кремлівського режиму відкриваються очі навіть у тих, хто раніше тішився дружбою з ним.
Колишній прем’єр-міністр Італії й екс-президент клубу “Мілан” Сільвіо Берлусконі заявив, що він глибоко розчарований і засмучений поведінкою президента росії владіміра путіна. Берлусконі, який упродовж багатьох років підтримував тісні дружні стосунки з російським лідером, сказав, що путін має взяти на себе повну відповідальність в очах усього світу за вторгнення в Україну. “Я познайомився з ним 20 років тому, і він завжди здавався мені людиною демократії та миру… Але нині Росія не може заперечувати своєї відповідальності за масові вбивства мирних жителів у Бучі та інших населених пунктах України”, – зазначив Берлусконі.
***
Півзахисник “Динамо” Сергій Сидорчук розповів про підтримку України у Польщі:
“Всі ми були шоковані тим прийомом, який влаштували поляки. З перших хвилин перебування на польській землі побачили величезну кількість української символіки. Прапори нашої країни розташовані скрізь: на транспорті, будинках, у вікнах простих мешканців Варшави. На білбордах – слова підтримки та засудження дій агресора. Найпоширеніші з них – “путін, іди на х…”. Війна справді показала, хто нам зараз друг, а хто просто багато говорить та мало робить”.
У Польщі “Динамо” в рамках свого закордонного турне обіграло “Легію” (3:1), а у наступному матчі в Стамбулі з таким же рахунком здолало “Галатасарай”. Усі кошти від реалізації квитків на матч та реклами будуть передані захисникам України, волонтерським організаціям, медикам, а також спрямовані на допомогу українським дітям, які постраждали від війни.
***
Головний редактор журналу “Футбол” Артем Франков зізнався, хто його вразив та розчарував серед футбольних людей під час війни:
“У поганому сенсі мене здивував Тимощук. З одного боку, я його розумію, але дивіться – он Ракіцький взяв і пішов із “Зеніту” в цій ситуації. Раніше казали, що Ракіцький – “сепар”, не співає гімн, не тримає руку на серці, але ось вам Тимощук, який тримав руку на серці та співав гімн! Як виявилося, головне – це те, що людина робить, а не те, що вона каже. Тимощук – це дуже серйозний урок нам усім: треба вчитися сприймати глибинну суть речей, а не показуху. Більше того, Анатолій – із Луцька, а завжди вважалося, що українці на заході більше патріоти, ніж на сході, які, як би це сказати, більш радянські. Виявилося – питання лише у тому, наскільки кожна окремо взята людина любить гроші, а наскільки – рідну країну”.
***
Президент “Інгульця” Олександр Поворознюк розповів, як війна з Росією змінила його життя: “Інгулець” повернувся зі збору в Туреччині. Команда мала проводити гру з “Динамо” у чемпіонаті України, а тут таке. Життя змінилося докорінно. Ти вже не думаєш про те, як подивитися футбол, а як вивезти людей із Києва. Після цього сам береш у руки автомат і йдеш захищати свою малу батьківщину, яка називається Петрівщиною. Це війна. Тут – чи ти, чи тебе. Важко про це говорити, але доводиться. Таких, як я, дуже багато, і український народ перемогти просто неможливо. Росіяни цього не розуміють. Ми повним ходом готуємось до посівної. Є кому воювати і кому працювати. Ми сприятимемо, щоб наші фермери все зробили вчасно. Не треба на цьому зациклюватися. Нехай усе йде своєю чергою. Плануйте, працюйте, виплачуйте зарплати. Живіть звичайним життям”.
***
Колишній голкіпер «Шахтаря» та національної збірної України Рустам Худжамов жорстко висловився про матерів російських солдатів, які прийшли з війною в Україну:
“Ви бачили їхніх жінок? Це свиноматки. Вони під дією алкоголю народжують дітей, які до нас приходять зараз. Вони пишаються ракетами у своїй країні. Я чекав цього, бо вони повні дикуни. Якщо подивитися, як за 200-300 кілометрів від Москви живуть люди – це просто жах. У нас свині краще живуть. У мене собака живе краще, ніж люди там”.
***
Футболіст донецького “Шахтаря” та молодіжної збірної України Артем Бондаренко висловився про війну України проти російських окупантів: “До початку вторгнення росії я спілкувався російською мовою. Але зараз намагаюся розмовляти українською. Можливо, це буде з помилками, але українською. Тому що мені соромно говорити мовою людей, які нищать нашу державу. Що стосується самої гри, то нині навіть не можу уявити, яким буде український футбол після війни. Але скажу, що всі думки щодо цього відійшли зараз на другий план. Важко думати про футбол, коли ти знаєш, що щодня гинуть люди”.
Ігор ДУДА
